(1856-1921 рр.)

        Із Калущини походив відомий журналіст Іван Белей, який відіграв значну роль у суспільно-політичному русі Галичини кінця XIX—початку XX століття. Він народився 1856 року в м. Войнилові Калуського повіту. Початкову освіту здобув у рідному містечку, закінчив Станіславівську гімназію, навчався у Львівському університеті.

        Ще будучи студентом, І. Белей проявив себе здібним журналістом, познайомився з І. Франком і спільно з ним друкувався у щомісячному журналі "Друг", який видавало студентське товариство "Академічний кружок". Літературознавець В. Качкан писав, що І. Белей заявив про себе як активний, свідомий патріот. Від імені центральної студентської "Громади" у Львові він звернувся з листом до учнівських "громад" у гімназіях із закликом ближче знайомитися з життям народу на вакаціях, ширити видання "Просвіти", записувати фольклор.

        Протягом 1878—1879 рр. І. Белей спільно з І. Франком видає "Дрібну бібліотеку" і активно включається у видання щомісячного журналу "Світ". Саме тут виявився редакторський хист і публіцистичний талант Івана Белся.

        У львівських та київських архівних фондах збереглася велика епістолярна спадщина І. Белея. Він листувався з визначними діячами культури і науки: О. Барвінським, Т. Бордуляком, В. Гнатюком, Б. Грінчснком, Н. Кобринською, М. Коцюбинським, І. Нечуєм-Левицьким, О. Огоновським, Ю. Романчуком, М. Устияновичем та багатьма іншими письменниками України. За словами літературознавців, ці листи розкривають широку й багатогранну панораму тогочасного суспільно-політичного, громадського та культурного життя, ділових стосунків між різними діячами. Особливо цікавим було листування між І. Белеєм та І. Франком, І. Не­чуєм-Левицьким, В. Яевицьким (Василем Лукичем), О. Барвінським. Вони писали про сучасні літературознавчі процеси, творчі здобутки окремих письменників.

       Іван Франко високо оцінював журналістську працю І. Белея, особливо його роботу в журналі "Світ". 1882 р., після смерті головного редактора газети "Діло" В. Барвінського, І. Белей став відповідальним редактором часопису. В редакції "Діла" він працював довгі роки. Високу оцінку його діяльності дав Кость Левицький: "На цьому становищі, тяжкому й відповідальному, видержав Іван Белей кільканадцять років і передержав наш політичний орган "Діло" в часах незвичайно критичних... Все те передержав добрий Іван Белей, чесний і цілий відданий "Діло",— аж поки не покращали у нас обставини.

       До того треба піднести, що Іван Белей був редактором надзвичайно дбайливим, що зберігав повагу нашого органу "Діла" і не допускав до того, щоб містити в ньому неправдиві або непровірені, особисті напасти, або заловлювання ідеології незалежного українського органу. Отсим взірцем редагування нашого провідного органу в часах найбільш скрутних, коли нам загрожувала конкуренція субвенціональних органів, вельми заслужився наш довголітній редактор Іван Белей. Це головно він здобув для "Діла" марку авторитетного органу ідеольогії українського народу" .

       Редагуючи "Діло", І. Белей готував до друку значну кількість рукописів, писав вступні (передові) статті. Він опублікував низку розвідок про творчість Т. Шевченка, М. Шаш-кевича інших класиків української та світової літератури.

       Свого часу І. Белей збирав фольклор, писав фольклористичні та етнографічні розвідки, досліджував діяльність "Просвіти". Про це свідчить передмова 1. Франка до першого тому "Галицько-руських народних приповідок" (1905), де серед 50 опублікованих і рукописних зібрань є записи І. Белея з Перевізця, Войнилова, інших сіл Калущини і Станіславівщини. Очевидно, І. Белей неодноразово бував у рідному краї і записував тут етнографічні матеріали.

       Іван Белей один із перших підготував і видав окрему працю з історії діяльності Товариства "Просвіта", в якій розкрив багатогранну працю палких патріотів і організаторів у царині українського національного відродження.

       В. Качкан зауважив, що великі пласти епістолярної журналістсько-публіцистичної, перекладацької та фольклористичної спадщини Івана Белея ще досі не порушувались у дослідженнях на сучасному етапі, хоч про його титанічну працю на ниві нашої культури писали 1. Франко, К. Левиць-кий та інші його сучасники. Помер І. Белей 1921 року.

Інші статті по темі: