(1863-1913 рр.)

      У Підгірках біля Калуша народився відомий галицький громадський діяч, адвокат, який залишив помітний слід у національному відродженні. Здається, у Калуші не було національно-патріотичних заходів, у яких не брав би участі цей вірний українець, як його тоді називали. Він стояв біля початків калуської "Січі", філії "Просвіти", осередку "Рідної Школи", брав активну участь у всіх національних святах, що відбувалися у Калуші.

      Під час окупації Калуша російською армією, 1915 р., росіяни увязнили А. Коса і заслали до Сибіру. Пізніше він повернувся до рідного міста і всі свої останні сили віддав національно-визвольній боротьбі.

      Андрій Кос обирався послом до австрійського парламенту, де дуже активно виступав проти засилля польської шляхти. Посол намагався гідно підтримати національне питання в Галичині згідно з урядовим законом. Кілька разів у парламентських дебатах він виступав проти того, щоб тільки поляки тримали у своїх руках урядові посади, говорив про рівноправність у виборах місцевої урядової адміністрації, домагався, щоб у школах та урядах дозволено було розмовляти рідною мовою, щоб були введені рівні права при голосуванні.

      Про активну участь у засіданнях парламенту Андрія Коса 13 грудня 1900 і 14 травня 1901 років дуже докладно висловився Кость Левицький (1859—1941) — адвокат і публіцист, найвизначніший політичний діяч Галичини кінця XIX — першої половини ХХст., доктор і почесний член НТШ та "Просвіти", співзасновник і провідний діяч багатьох політичних, культурних і економічних установ. Ми повністю наводимо слова цього славетного діяча Галичини з метою кращого розуміння епохи: "Д-р Андрій Кос, адвокат у Калуші, вийшов послом до Державної Ради 13 грудня 1900 р. Галицькі практики і виборчі зловживання довели були до того, що при тих виборах до парламенту вийшли всього чотири незалежні посли і чотири посли урядові. З незалежних послів вийшли: д-р Андрій Кос з пятої виборчої курії та Юліян Романчук, д-р Михайло Король і скарбовний радник Василь Яворський з четвертої виборчої курії. З нагоди тих виборів до парламенту поширилась була у нас легенда, що "руський хрунь ще великий" ... Свій вибір завдячував Андрій Кос незвичайно сильній організації, що її поширив був д-р Іван Ку-ровець, лікар у Калуші, разом з ним.

       Зараз в адресовій дебаті промовив посол д-р Кос. Він виступив безпощадно проти панування польської шляхти, що проклямує вже політику вільної руки, бо польська шляхта — казав він — здібна до всього — навіть до вбивства; вона створила собі спеціальних інкемсрованих русинів, вибраних таким обманством, як члени Кола Польського, бо за п. Барвінським і його компанією не стоїть ні один українець. Далі сказав він — що національне питання є справою народної чести і тому воно мусить бути насамперед налагоджене. Закінчив Кос свою промову тим, що ми нічого більше не бажаємо, як тільки того, щоб у Галичині рсспсктовано закони.

       А наш посол д-р Кос зачав опісля промови своїм іменем, а не від Клюбу. Та йому президент Палати Послів відобрав голос, бо він не говорив до предмету наради. Було це дня 14 травня 1901 року. У цій дебаті розмовляли ще з наших послів: Василько, Барвінський, Король і Кос. Останній підніс, що в Галичині всі уряди в руках поляків, які звязані своїми інтересами і не допускають українського народу до належних йому прав. Вони довели свою державу до розпаду, а тепер ведуть адміністрацію нашого краю без контролі. Кос виказував, що домагання нашого народу щодо поділу намісництва, законного надання рівноправности нашої мови в урядах і школах та введення за­гального й повного права голосування вповні оправдані".

Інші статті по темі: