4-6 жовтня у нашому місті у каплиці Андрея Первозванного, що по вул. Долинській, перебували мощі Св. Антонія Падевського.

Каплиця Андрея Первозванного є першим храмом, який бачать люди,  коли приїжджають у наше місто зі сторони Долини та навколишніх сіл. Збудована вона на місці колишньої каплиці Св. Антонія Падевського, яка була зведена десь у 1650-1680 роках на честь перемоги поляків над татарами.

Читати далі...

Уже незабаром вулиці Калуша обладнають відеоспостереженням. Таку ініціативу правоохоронців підтримала міська влада. Ініціатива, щоправда, не з дешевих: за встановлення 10 відеокамер з міського “гаманця” доведеться викласти 100 тис. гривень. 2 із 10-ти відеокамер охоронятимуть спокій бронзового Романа Шухевича. Решта — виїзди з міста та місця найбільшого скупчення людей. Враховуючи те, що Калуш є найбільш криміногенним містом в області, встановлення камер відеоспостереження, кажуть правоохоронці, є вкрай необхідним. Калушани, між тим, засумнівалися: чи так дорого коштує підглядати за життям громади?

У приміщенні центральної дитячої бібліотеки відбулася традиційна літературно-мистецька година «Голос до народу з-перед ста тридцяти літ…». Захід був присвячений 130-річчю з Дня народження уродженця Калуша письменника Михайла Козоріса.

Із життєвим шляхом і творчістю нашого земляка присутніх місцевих літераторів, завідувачів бібліотек міста, учнів загальноосвітніх шкіл ознайомили ведучі — провідний бібліотекар Микола Когут та завідувач бібліотекою для юнацтва Олександра Сокульська. За словами викладача Коледжу культури і мистецтв Наталії Ярославцевої, доля Михайла Козоріса — це доля української літератури: гнаної, репресованої, стріляної, але — не знищеної. Твори цього самобутнього письменника, на жаль, і досі не опубліковані.Читати далі...

Вулиця Грушевського — досить довга вулиця, яка тягнеться від центру міста до повороту на вулицю Козоріза і Привокзальну площу. Забудова вулиці, як і більшості центральних вулиць Калуша, — різноманітна. Починаючи від стареньких, частіше занедбаних, будинків початку ХХ століття — до багатоповерхових новобудов.

На будинку під №1 у 1991 році встановлена меморіальна дошка Михайлу Грушевському (1846-1934) — видатному українському історику, визначному політичному і державному діячу, першому президенту Української Народної Республіки. За часів СРСР вулиця носила ім’я Калініна. З вулицею пов’язаний розвиток у місті стоматології. Ще за Польщі (1926 рік) у Калуші працювали 3 лікарі-стоматологи і 2 зубні техніки. До 1940-х років їхня кількість особливо не змінювалася. Це були поляки і євреї. Перша своєрідна стоматологічна поліклініка була розташована на вул. Грушевського, 54. Згодом тут була станція швидкої допомоги. Зараз приміщення займають різні фірми та ЖЕО №1.Читати далі...

                                                        (1882-1937 рр.)

        2 березня 1882 року в Калуші народився відомий український письменник, байкар Михайло Козоріс. Початкову школу він закінчив у рідному місті, пізніше навчався у Станіславівській гімназії, на юридичному факультеті Львівського університету. Повернувшись до рідного краю, М. Козоріс став активним громадським діячем, працював у редакції "Калуського листка", де публікувалися його твори, брав участь у національному відродженні Калуша та його околиць. З інвазією царсько-російських військ Михайла Козоріса разом з іншими українськими патріотами було вивезено до Росії. Повернувшись з неволі, він залишився на Великій Україні, де вже в 20-х роках активно включився у літературний процес, був членом письменницької організації "Західна Україна". М. Козоріс працював з багатьма українськими письменниками, в тому числі і вихідцями з Галичини.

        Найбільше письменницький талант Михайла Козоріса виявився в прозі, зокрема в новелах. Він писав також літера­турознавчі праці, наприклад, "Панський терор на Західній Україні". Перебуваючи на Радянській Україні, письменник у 20-х— на початку 30-х років видав пять збірок своїх прозових нарисів, опублікував кілька літературознавчих праць, залишив цікаві спогади про Івана Франка, з яким познайомився на початку XX століття. В 1937 році його було репресовано і того ж року розстріляно.

        Автор цієї книги познайомився в 50-х роках із відомим українським письменником Володимиром Галицьким, що свого часу також був на Радянській Україні, був репресований і повернувся з увязнення до Львова. Він неодноразово згадував про Михайла Козоріса, з яким йому довелося перебувати в таборах: "Це був надзвичайно обдарований письменник. Переніс жорстокі тортури під час слідства, але не здався, гордо переносив табірне лихоліття. А потім його викликали на повторне слідство і розстріляли".