Як ото воно буває...

Прочитав новину про те, що "у Мостищі виникла пожежа  господарського комплексу" і вкотре мене заїло питання неправильного відмінювання назв населених пунктів Калущини. То ж як правильно, у Мостищі чи у Мостищах?

Ну то мабуть залежить від того, чи Мостищі чи Мостише правильна назва села. І виявилося, що подібно до Добрівлян, які саме так історично називалися, але зараз по всіх документах, картах і дороговказах проходять як Добровляни, Мостищі теж спіткала лиха доля недолугої новації. Історично назва виникла саме через широкі, добротні мости, що були зведені місцевими жителями через два потоки Кропивник і Фурнилів, щоб мати змогу возити крам на ринок до Калуша. Ну але що вже тепер вдієш з тими назвами...

Отак випадково, шукаючи інформацію про Мостищі, натрапив я на статтю у Вікіпедії, у якій досить побіжно згадувалося про те, що саме у Мостищах було знайдено певний рукопис, на основі якого І.Я. Франко потім видав власний твір «Збурення в пеклі».

То ж подаю цитатою знайдений уривок, бо вважаю, що калушанам варто знати такі цікаві факти і пам'ятати про них.

"Не випадково у Мостищах знайдено рукопис драми невідомого автора «Слово про збурення пекла» - культурна пам'ятка першої половини ХVІІ століття. Іван Франко зазначав, що п'єса ця «... замітна своєю мовою і своїм віршовим розміром, подібним до розміру козацьких дум». А ще зауважував, що « ... літом 1894 року мені пощастило віднайти отую драму. Від молодого тоді слухача духовної семінарії, а пізніше - визначного збирача етнографічних матеріалів д.Осипа Роздольського - я одержав невеличкий рукописний зошитець,писаний ... скорописною ручкою Томи Кішка, селянина з Мостищ Калуського повіту ... я перечитав той зошитець і зацікавився ним дуже, бо від першої сторінки побачив, що тексти, переписані Т.Кішком, не власного складання, а ... пам'ятки нашого старшого письменства». У скорому часі оцей рукопис став основою для написання твору «Збурення в пеклі», яке вийшло з-під пера Великого Каменяра."

І ще одна цитата про те, як Франко досліджував знайдені рукописи  з статті Ярослава Мельника у журналі Українське літературознавство. (2011. Випуск 74. С. 3–11)

"На “Слово о збуреню пекла” І. Франко натрапив улітку 1894 р. у рукописній книжечці селянина з Мостищ Калуського повіту в Галичині Томи Кишка (передав її Франкові фольклорист О. Роздольський, тоді студент духовної семінарії) серед інших текстів, “писаних сучасною скорописсю” [26, т. 37, с. 460]. Свою знахідку дослідник оприлюднив двічі. Уперше в статті “Южнорусская пасхальная драма” (1896) зі згада-ного щойно рукопису Томи Кишка, “не змінюючи ні в чому тексту, але згладжуючи дещо правопис та інтерпункцію, зазначуючи рядки і вказуючи крапками місця, де [...] в тексті є прогалини” [26, т. 30, с. 266]. Удруге – 1908 року у розвідці “Слово про збу-ренє пекла. Українська пасійна драма”, де зробив цікаву реконструкцію пам’ятки на основі прототипу тексту Томи Кишка – старшої копії селянина Яковини з тих самих Мостищ, “значну поправнішої від копії Кишкової” [26, т. 37, с. 462], яку отримав за посередництвом І. Куровця, а також трьох неповних копій драми з бібліотеки Народ-ного дому у Львові. “Порівнюючи і комбінуючи чотири тексти, Франко реконструював майже повністю цікавий і колоритний текст, ще раз показавши себе прекрасним тек-стологом і майстром реконструкції."

То ж якщо вас зацікавив згаданий рукопис і якщо вам цікаво якою мовою розмовляли наші предки на початку XVII століття, ви можете ознайомитися з текстом  тут. А я з вами прощаюся до наступних "випадкових невипадковостей".