7 травня у залі засідань міськвиконкому відбулися депутатські слухання щодо концепції проекту закону «Про державно-правовий експеримент у Калуському районі Івано-Франківської області», участь в яких узяло менше половини депутатського корпусу Калуської міської ради. Районних депутатів узагалі не запросили, хоча в самій назві проекту закону чітко написано про те, що експеримент планується проводити саме в Калуському районі. Та й жителів сіл не запитали – хочуть вони, щоб над ними проводили різного роду «експерименти». Згадаймо, свого часу майже всі сільські голови, за винятком кількох, висловилися категорично проти приєднання своїх населених пунктів до міста. 

– Від самої появи інформації про нібито заплановані слухання щодо проекту територіально-адміністративної реформи події навколо цього розвивалися, м’яко кажучи, дивно, – говорить помічник народного депутата Ольги Сікори Ігор Очкур. – Спочатку в деяких ЗМІ та Інтернет-ресурсах про­йшла хвиля анонсів про те, що будуть саме громадські слухання. Однак, ніхто не вказував ні місце, ні час цієї події, не було нічого чути і про підготовку даного заходу. Згодом стало відомо, що з громадськістю радитися наразі ніхто не буде, з проектом «реформи» ознайомлять лише депутатів міськради. А громадяни можуть ознайомитися через пресу і надати свої пропозиції. Вся ця «канітель» призвела до того, що багато охочих поговорити на ці теми просто не знали де і коли проходитиме захід, дехто прийшов уже під кінець. Зрештою, втратили вони не багато. Свого часу, під час ефіру на Калуському ТБ, я зауважив, що питання реформування адміністративно-територіального устрою для більшості мешканців Калуша стоїть на 58-му місці. Людей цікавить як вижити, як звести кінці з кінцями. Як виявилося, міські депутати теж нормальні люди і на депутатські (!) слухання їх зібралося не більше ніж півтора десятки. Плюс журналісти і купка зацікавлених громадян. А до кінця не досиділа й половина з них. Видно, мобілізаційної команди ще не надходило...

 Отож, давайте розбиратися.

Спочатку про концепцію 

На думку головного спеціаліста інформаційно-аналітичного відді­лу Калуської РДА Василя Паращака, оскільки звучить, що це кон­­цеп­ція проекту закону «Про державно-­правовий експеримент у Калуському районі Івано-Фран­ків­ської області», то й система органів місцевого самоврядування об’єднаної Калуської громади повинна бути районною, а саме: замість Калуської міської ради повинна бути Калуська районна рада. Замість «Калуський міський голова» повинно бути «Калуський ра­йонний голова та виконавчі органи (виконком Калуської районної ради)».

При входженні всіх населених пунктів Калуського району в єдину об’єднану територіальну громаду всі 27 сільських та селищна рада згідно з концепцією ліквідуються. І цей крок називається «поглибленням місцевого самоврядування», а інтереси сіл представлятимуть сільські старости (війти), які, незрозуміло чи обиратимуться, чи призначатимуться. Ще й при міському голові утворюється... колегія із рад старійшин...

– Проте, далі в концепції ще більше утопії та казусів, – переконаний Василь Паращак. – У розділі «Бюджет та податки» написано, що в межах об’єднаної Калуської громади діятиме єдиний міський бюджет, який формується відповідно до Бюджетного кодексу як для міста обласного значення. Виникає питання: чому бюджет буде формуватися на основі показників як для міст обласного значення, коли до складу об’єднаної громади входять сільські населені пункти, де нормативи значно більші і статус громади зовсім інший? То чи вигідно формувати бюджет за показниками міста обласного значення? А далі без внесення змін до Бюджетного кодексу і податок із доходів фізичних осіб і податок на землю – все стовідсотково зараховується до бюджету об’єднаної громади. І це не було би погано, коли б не було наступного: освіта, охорона здоров’я, культура, соціальне забезпечення, фізкультура та спорт – усе це фінансується з державного бюджету. Громада, не віддавши в державний бюджет жодної копійки, хоче з бюджету великі мільйони. А далі – ще цікавіше: кошти казначейського рахунку, на якому обліковуються доходи та видатки міського бюджету (чому міського?) для покриття дефіциту фінансових ресурсів державного бюджету використовуються тільки на договірній основі між Міністерством фінансів України та міською радою. У такому ж порядку використовуються кошти для покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України. Прочитавши вищесказане, уявляємо собі, як найбагатша Калуська громада в Україні під відсотки (на договірній основі) буде здійснювати позики Мінфіну України та Пенсійному фонду України. Такий собі стиль Остапа Бендера «Нью-Васюки».

Не менш цікавий розділ «Земля та інші природні ресурси». Вся земля об’єднаної громади, яка не є в приватній та державній власності, оголошується комунальною власністю. Зразу виникають асоціації з 1917 р. (націоналізація, експропріація, розкуркулення). За згодою ради старійшин, землі навколо населених пунктів (напевно, малося на увазі «за межами населених пунктів») відчужуються і передаються в оренду. Ігнорується все законодавство України, в тому числі заборона відчуження землі сільськогосподарського призначення. Хоча це земля вже і не сільськогосподарського призначення, вона оголошена революціонерами «комунальною власністю». І нікого вже не цікавлять пасовища, не витребувані паї, перелоги, землі водного фонду, адже земля комунальної власності і на ній можна будувати дачі, заводи, а розвивати сільське господарство, тваринництво будуть інші об’єднані громади, які, звичайно, не піддаються такій афері та будуть годувати «найбагатшу Калуську громаду», яка схоче – дасть позику Мінфіну, а не схоче – не дасть.

Розділ «Будівництво, житлово-комунальне господарство» ще більше дивує своєю наївністю. Перш за все, новостворена громада забезпечується схемою планування території та генеральними планами. Правда, не сказано, хто забезпечить і за які кошти. А цих коштів потрібно більше 10 млн. Міській раді повертаються функції здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що дасть можливість забудовувати, що хочуть і де хочуть. А останній абзац щодо платежів за тепло вражає взагалі своєю новизною: громада тепло використовує, а платить за нього держава через енергетичні компанії...

Чесно кажучи, погоджуюся з твердженнями Василя Паращака і переконана, що прийняття закону не вигідне громадам сіл району. Адже в разі його при­йняття ліквідовується самоврядування громад населених пунктів. Також до територіальної громади включаються м. Калуш та всі населені пункти району, а це 54 села. Звертаю увагу на те, що, згідно з проектом, загальний склад ради громади – 90 депутатів, які обираються в 90 виборчих округах із приблизно рівною кількістю виборців. Причому невідомо – скільки округів від м. Калуша, а скільки – від сіл та селища. Тобто, цілком імовірно, деякі села взагалі не будуть представлені в раді громади. А функції ради старійшин, яких у нашій країні майже немає, крім громадських організацій із такими назвами, в концепції чітко не визначені.

  Через відсутність сільських та селищної рад, громади населених пунктів позбавлені власних бюджетів, адже формується бюджет територіальної громади радою територіальної громади, а правовий статус та поняття «місцевий бюджет» у концепції чітко не виписані: як він формується, і що це за бюджет: бюджет територіальної громади чи населеного пункту. В зв’язку з цим необхідні введення змін у Бюджетний Кодекс, які в концепції не передбачені взагалі.

І ще одне. В концепції сказано: «Доходи сільських бюджетів із розрахунку на одного жителя в середньому по району становлять 546 грн., тоді як у місті Калуші перевищують 5000 грн. При утворенні однієї громади спільно з містом Калушем цей показник буде становити більше 3800 грн. на одного жителя об’єднаної громади». Тобто кожного жителя міста «пограбують» на 1200 грн.?

Також закон передбачає, що вирішення всіх питань землекористування, відведення земельних ділянок до компетенції міської ради. Це суперечить Земельному Кодексу України, зміни до якого в концепції не передбачені.

Сільські та селищна громади, згідно з концепцією, втрачають власність на об’єкти неру­хо­мості, майно, які стають влас­ністю територіальної громади і яка відповідно набуває право володіння, користування та розпорядження цим майном.

  Ліквідація сільських рад приведе до незручностей для жителів сіл, зокрема при реєстрації громадянського стану, вчинення де­яких нотаріальних дій (посвідчення заповітів), видача дозволів на будівництво, виділення земельних ділянок, приватизація земельних ділянок і т.п.

Концепція взагалі не перед­бачає регулювання вищевказаних правовідносин.

Слід визнати, що втілення в життя згаданого проекту унеможливить самоврядування сіл та селищ району, призведе до збільшення бюрократичного апарату, концентрації владних повноважень у міста, позбавить села матеріальних та фінансових ресурсів та призведе до незручностей жителям сіл та селища при отриманні адміністративних послуг.

А за словами заступника голови ОДА Ігоря Зварича, адміні­стративно-територіальна реформа взагалі зараз не на часі:

– Поки не буде розуміння в самих громадян, то зрозуміло, що ніякого поступу не відбудеться... Треба вносити зміни в Податковий кодекс щодо реформування адміністративно-територіального устрою. І ще багато чого треба... Я не думаю, що це все ­буде настільки швидко, бо в народі кажуть: «Широко ходиш – штани порвеш». Можна припустити, що повною мірою реформа адміні­стративно-територіального устрою відбудеться не раніше 2017 року.

Тепер щодо самих слухань

Проходили вони у вигляді презентації, підготовленої від­ділом внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю на основі «концепції», що була розроблена столичним інститутом громадянського суспільства.

– Слід зауважити, що, незважаючи на свою серйозну назву, даний «інститут» – усього лиш звичайна громадська неприбуткова організація, – говорить Ігор Очкур. – Така ж, як, до прикладу, академія проблем карпатських черепах або університет розведення цейлонського чаю в степах України. Про фаховість і якість розробленої цією установою «концепції» ми ще поговоримо окремо. Проте, в залі все виглядало достатньо солідно і кольорово. Керував тим шоу пан Микола Шинкар, начальник вище­згаданого відділу. Спочатку йшли бідкання на нелегку долю сільських громад, на знищене самоврядування і дотаційність бюджетів. Демонструвалося «кіно» з графіками, де ситуація важка, а де – ще важча. Лякалося невідворотністю настання реформи вже в 2015 році. Переконувалося, що в нас є шанс обдурити долю і скористатися слушним моментом. Спокушалося новим рівнем самоврядування та якості послуг. Сипалося мудрими термінами і пафосними зворотами, як належить хоч і містечковій, але ж «еліті»... Чи то від травневої чудової погоди, чи то від незакінченого процесу травлення великодніх святкових наїдків, ні представники депкорпусу, ні журналісти, ні присутні громадяни особливої активності в обговоренні не проявляли. Десь піджартовувалось, десь «підколювалось», десь «гралося вар’ята»... Всім усе давно зрозуміло. Всі знають «де собака порилась». Усі знають, що ситуація залежить зовсім не від них. І хоча пан Шинкар кілька раз наголошував, що «міський голова зовсім не протискає цю реформу і не має особистої зацікавленості в ній», присутність депутата Василя Гордія в якості «підсадного» на шоу ілюзіоністів значила в сто разів більше, ніж заклинання чиновника.

Врешті, «кіно» закінчилося, всі мляво розійшлись. А питання  залишилися. Й їх дуже багато. І відповідь на них доведеться дати. Але це буде зовсім інша історія...

Проте вже сьогодні цілком зрозуміло, що міський голова Ігор Насалик має на меті перетворити наш регіон із великою кількістю населення в таке собі феодальне володіння на чолі з місцевим князьком (найімовірніше, теж у своїй особі), а в селах – із ­його сатрапами в особі війтів та з пов­ністю безправними жителями сіл та міста. Згадаймо, щось подібне Україна вже пережила в добу Київської Русі та правління литовсь­ких князів, польських королів та російських царів... Може вже досить?

Світлана ЯКИМЕНКО

Західний вісник ⁰