Увечері в четвер на спецлінію 102 зателефонував житель села Сівка Калуська Калуського району, який повідомив, що потрібна допомога саперів. 

За словами заявника, під мостом вода вимила два заржавілих залізних предмети, схожих на снаряди. У Сівку Калуську виїхала слідчо-оперативна група райвідділу міліції, яка оглянула місце знахідки й викликала саперів. Під мостом справді були артилерійські снаряди калібру 76 міліметрів, які пролежали там ще з війни.

За повідомленням прес-служби обласного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, 24 квітня групою піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення проведено обстеження на території колишнього заводу сільгосппродукції, що в місті Долина по вулиці Оболонській. У результаті робіт піротехніки вилучили із землі та знищили 31 одиницю застарілих боєприпасів часів війни: п'ятнадцять артилерійських снарядів, одинадцять підривників, дві ручні гранати Ф-1 та три ручні гранати РГ-42.

Читати далі...

Гриб — білий, круглий і великий. Схожий на дощовика чи трюфеля. Щоправда, вражає розмірами. У діаметрі — близько 30 сантиметрів.

Гриб учора знайшла у садку однієї приватної садиби поблизу парку працівниця швейного ательє «Шпулька» пані Наталія. Нині поділилася зі співробітницями новиною про знахідку. І  принесла, щоб переконати їх. Тож, поки що гриб — дивує відвідувачів і працівників ательє.

Читати далі...

Минулої п’ятниці у Калуші, можливо, розкопали свідчення про велику віху історії національно-визвольного руху на Калущині. Точніше — історії його придушення. Ходи, які з’єднували приміщення колишньої тюрми НКВС (приміщення Центру науково-технічної творчості учнівської молоді) із приміщенням самої установи (тепер приміщення музичної школи №1. — Авт.), виявили зовсім випадково. Робітники ремонту приміщення Центру, помітили, як відстає шматок кута стіни. Під ним і виявили “знахідку”. Щоправда, гіпотеза про те, що розкопаний у землі підземний хід і справді зв’язував колись підрозділи НКВС, ще має бути доведена. Науковці уже готують аргументи.

Зима 1991 року видалася теплою, сльотавою. Тому копати нові траншеї під інженерні мережі майбутньої войнилівської школи почали саме тоді. Докопалися — до решток восьми людських тіл. Після першої страшної знахідки, виявляли все нові і нові. Разом із тим, “розкопали” і таємницю Войнилівського костелу — маленької місцевої фабрики смерті. Костелу вже давно немає. Але є люди, які перепоховали його жертв. Є і ті, кому пощастило вибратися звідти живими. Усі разом вимагають відкриття кримінальної справи за загублені життя більш, ніж двох сотень вихідців із Калущини. Історія Войнилова: для тих, кому — за 18.

Природа людської допитливості зрозуміла – кожному хотілося б збагнути  таємниці зниклих у віках матеріальних і духовних культур. Часто ця допитливість живиться відчуттям власних коренів, тими незримими ланцюгами, які пов’язують людину з її «малою батьківщиною». Звичні місця нашого проживання вздовж і впоперек стоптані ногами багатьох поколінь людей, які тяжко працювали, багато воювали, ростили дітей, про щось мріяли. Підняти бодай краєчок завіси над минувшиною – значить осягнути масштаби відстані між минулим і сучасним, усвідомити ціну, заплачену за те, що прийнято йменувати прогресом.

Сьогодні існують різні теорії виникнення міст: вотчинна (міста – центри феодальних маєтків), общинна (міста виростають із сільських громад на основі розвитку ремесел і торгівлі), соборна (міста виникають як укріплені пункти для захисту від зовнішнього ворога), політико-правова (міста насаджуються згори як територіально-управлінські центри) тощо. Читати далі...