На жаль, вид сучасної забудови площі Героїв та прилеглих вуличок не дає повного відображення вигляду середньовічного міста. Це завдання ускладнюється ще більше, бо, як свідчить історик Володимир Грабовецький, не збереглося жодної мапи, жодного плану, які би відображали розташування споруд у середньовічному місті. Можна стверджувати, що з отриманням Калушем Магдебурзького права (1549 року) місто почало набувати вигляду, який був притаманний тодішнім містечкам Європи.

 Уцентрі міста була побудована Ратуша, навколо якої була квадратна площа, де проводилися торги. Точне місце первісного розташування площі Ринок — невідоме.

У XVII столітті у Калуші був побудований старостинський замок. Це була комплексна забудова, що розташовувалася на території сучасної центральної частини міста у районі нинішніх вулиць Шевченка, Франка, початку Височанки, Ковжуна, можливо, площі Героїв. Цей факт можна обгрунтувати на основі не тільки історичних розвідок, а і за рельєфним розташуванням цих вулиць. Дана частина центру міста розташована на горбі, який, можливо, був зроблений штучно, що може свідчити про наявність у минулому валів. До речі, про них нагадує нам і назва вулиці — Підвальна. Вона походить не від слова "підвал", а від словосполучення "під валами". Усі замкові будівлі були пов’язані між собою підземними ходами, залишки яких існували ще до початку ХХ століття. Основні споруди фортифікації були такими: в’їзна брама з оглядовою вежею та приміщеннями для військових, стіна на захід з кам’яним фундаментом і дерев’яним верхом, північна стіна — "паркан" тесаний, критий гонтою, столове приміщення на 8 кімнат, стайня, кухня і комода, резиденція з ганком, друга брама в’їзна та південна стіна ведена плотом. Окрім того, на території замку були церковця та цвинтар.

Замок був знесений наприкінці XVIII століття.

Більш-менш точний вигляд центру міста можна спостерігати, починаючи з кінця XVIII — початку XIX століття.

За описом початку ХІХ століття, у центрі, "за винятком кількох мурованих", у місті були виключно дерев’яні будинки. Як уже зазначалося, забудова мурованими будинками почалася всередині ХІХ століття. Представники такої архітектури — це 2-3-поверхові будинки на площі Героїв. Ці будинки утворювали квадрат, на якому знаходився ринок, у зв’язку з чим до приходу радянської влади площа називалася Ринковою. Сьогодні залишилося тільки декілька з цих споруд. Найдавнішою з них вважається будинок за адресою: Площа Героїв, 22. Він датується кінцем XVIII століття, і є найдавнішим будинком міста Калуша. Решта будівель комплексу були знесені у 1960-1970-х роках. У той же час на площі був споруджений пам’ятник В.І. Леніну та дошка пошани "соцтруда", демонтовані у 1990 році. В 1950-х — 1990 рр. площа носила ім’я вождя пролетаріату. В 2005 році почалася ще одна реконструкція площі Героїв (архітектор — Петро Пострильоний). Сучасне будівництво на площі не є реконструкцією.

Варто звернути увагу на будинок №3. Тут у другій половині ХІХ століття була відкрита перша у Калуші аптека. Перша згадка про неї датується 1877 роком. Її історія закінчується на межі 2006-2007 року, коли замість неї з’явився магазин з продажу побутової техніки. Також у даній аптеці до останнього зберігалися окремі екземпляри меблів та посуду першої половини ХХ століття.

На площі Героїв біля будинку під №5 4 листопада 1993 року був встановлений пам’ятний знак членам ОУН, розстріляних у цей день 1943 року німецькими військовими.

Газета "Дзвони Підгір’я" від 06.11.2002 року так описала цю подію: "Минали останні дні 1943 року. Відчуваючи остаточну поразку у другій світовій війні, окупаційна німецько-фашистська влада шаленіла від безпомічності, вбачаючи і в кожному українцеві свого потенційного ворога. Гестапо при найменшій підозрі заарештовувало невинних і без суду та слідства розстрілювало їх.

В одній німецькій установі Калуша працював випускник торговельної школи Євген Крайківський. Полька, яка працювала на сусідньому робочому місці, випадково помітила в нього на столі агітаційну брошуру ОУН, про що доповіда управителеві установи.

Через декілька днів почались арешти серед учнів торговельної школи, а 4 листопада у центрі старої частини Калуша гестапівці розстріляли їх".

Біля будинку №22 — поворот на невеличку вулицю Григорія Цеглинського (1853-1912) — педагога, засновника українських гімназій у Галичині, засновника Української національно-демократичної партії, посла до австрійського парламенту. На будинку під №3, де жив та працював Григорій Цеглинський, у 2003 році до 150-річчя з дня його народження було відкрито меморіальну дошку видатному діячу Галичини (скульптор — Ігор Семак, архітектор — Петро Макогін).

Ось така історія центральної площі Калуша, яка бачила і радісні, і сумні події міста.

Андрій КОСТИШИН, краєзнавець

ВІКНА ¹³