Безперечно, що подією номер один у нашому місті в останній день червня стало рішення про підняття ставки орендної плати за землю. На цей раз влада міста навіть не робила зусилля щодо необхідності обговорення цього питання на так званих громадських слуханнях, не вела ніякої іншої підготовчої роботи з цього приводу, як це мало місце на початку року, коли теж пропагувалася ідея влади внести зміни у нині діючу систему оплати за оренду землі. Свідченням того, що таке важливе для громади міста рішення приймалося поспіхом, за вказівкою, є і те, що висновок постійно діючої депутатської комісії із земельних питань був негативним.

Не можна не звернути увагу і не зди­вуватися ще з того, що друга за чисельн­істю у складі міської ради фракція На­родного руху України підтримала зап­ропонований їх колегами із фракції Ук­раїнської партії, тобто владою, проект рішення про підвищення плати за орен­ду землі. Хоча у попередніх розмовах позиція окремих членів фракції НРУ була зовсім протилежною. Що змінилося бук­вально за кілька днів? Чи, бува, не пере­могло бажання мати свого представни­ка у складі виконавчого комітету?

Хоча слід зауважити, що навіть тиск лідера УП, яким є міський голова Тгор Насалик, не завадив таким його однопартійцям-депутатам, як Володимир Кузик, Віталій Кінаш, Михайло Черепій, прого­лосувати "проти", тим самим підтверд­жуючи неготовність малого та середнього бізнесу Калуша до нових цін за орен­ду землі. Таку ж позицію, щоправда, в режимі «утримався», продемонструва­ли і представники фракції ВО «Батьків­щина» Ігор Біць та Віталій Джуган. Свою незгоду із таким рішенням сесії міськра­ди висловив голосуванням «проти» і за­ступник виконавчого директора ЗАТ «ЛУКОР» Роман Руско.

Тож із 36 присутніх у залі депутатів міськради четверо були проти піднят­тя ставок орендної плати за землю, двоє - утрималися, а решта обранців разом із міським галовою проголосували за таке рішення.

Не можна у цій ситуації обійти ува­гою і того факту, що «за» голосували в ос­новному депутати, що представляють в міській раді шостого демократичного скли­кання такі галузі, як медицина, освіта, спорт, а також держслужбовці. Тобто ті, хто може і хоче вірити словам міського голови І. Насалика про те, що впровадження нових розцінок за оренду землі дозволить відра­зу збільшити міську скарбницю на 14,5 млн. грн. Але ж насправді не все так про­сто. Зрештою, хіба не знають як сам міський голова, так і його заступник із еко­номічних питань Руслана Вайда й інші по­садовці міськради, що нові ставки з оплата за оренду землі можуть поставити на кол­іна такі значимі в місті промислові підприє­мства, як ТзОВ «Завод «Техмаш», ТОВ «З Бетони», ВАТ "Завод будівельних машин", ТзОВ "Фірма "Рембудпостач", ТзОВ "Ка­луський ірубний завод" та ін., які впродовж тривалого часу були активними платника­ми податків. Де ж візьмуться оці обіцяні депутатами-освіїянами та депутатами- медиками мільйони гривень, коли підприємства просто збанкрутують?

Як уже неодноразово звучало у ході розмов на тему, чи потрібно підвищувати існуючі нині ставки орендної плати за зем­лю, чи мало депутатів міськради та пред­ставники виконавчої влади цей непопуляр­ний крок пов'язують з можливістю яко­мога більше взяти з підприємств «Карпат- нафтохім» та «ЛУКОР». Мовляв, землі в оренді вони ще мають чимало, збудували собі два нові сучасні виробництва, то не­хай платять... Таким чином ініціатори но­вих розцінок за оренду землі хочуть вигля­дати в очах калушан у певній мірі героя­ми, які борються за те, щоб багаті нафтохіміки більше платили у міську казну.

Але й цей аргумент розрахований хіба що на неуків і тих, хто взагалі не живе інте­ресами громади. Справа в тому, що у да­ний час калуські нафтохімічні підприєм­ства, де і справді останнім часом запра­цювали нові виробництва, прагнуть ос­воїш випуск нових видів продукції на про­ектних навантаженнях. Адже тільки така робота дозволить виробництвам «Кар- патнафтохіму» працювати прибутково. А поки що їхні колективи з усіх сил стара­ються позбутися статусу «дотаційних». Але, якщо міська рада не перегляне своє рішення, то з 1 січня 2012 року нафтохімікам доведеться шукати нові резерви з тих же існуючих соціальних благ на покриття цих додаткових заірат, що очікуються у розмірі близько 8,5 млн. грн. у рік.

Та ще більш сумно стає від того, що разом із впровадженням нових ставок за користування землею Калуська міська рада ставить своєрідний заслін притоку нових інвестицій у місто. Замість того, аби на одній із сесій міськради обговори­ти та впровадити механізм залучення інве­стицій, надавши бажаючим це зробити певні пільги, наш калуський "парламент" робить все від ньог о залежне, аби в інвес­тора навіть не виникало бажання щось у Калуші будувати.

А жаль, бо у зв'язку із введенням у дію виробництва полівінілхлориду сус­пензійного (ПВХ-С) та існуючим нині ве­ликим попитом на цей продукт з боку як українських, так й іноземних його пере­робників, Калуш має унікальну мож­ливість стати в Україні центром перероб­ки поліхлорвінілових смол. Чому цього не хоче наша влада, чому не сприяє цьому - запитання безпосередньо до неї.

Анатолій Гайовий.

"Калуський нафтохімік"