У понеділок, 14 липня, у ПК «Мінерал» відбулася 52-а позачергова сесія Калуської міської ради. На порядку денному стояло дуже важливе питання: «Про обговорення проекту змін до Коституції України».

Ще до початку сесії ми звернулися до міського голови Калуша Ігоря Насалика з проханням прокоментувати основні тези цього питання. Далі – його пряма мова

Чому не працює Конституція?

Тому, що маса її новел носить декларативний характер, а це погано.  Тому, що декларативна норма не може бути нормою прямої дії. Наприклад, із 41 статті про права людини, 38 є декларативними (відсилають до законодавства).

Тому, що потрібно зміцнювати владу народу, а не владу держави. У нас народ володарює, а не править. Візьміть для прикладу статтю 7 «В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування». Це примітивізм мислення – ким визнається? І як це монтується зі статтею 3, де вказано, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. То як держава, будучи відповідальною перед кожною людиною, може визнавати чи не визнавати місцеве самоврядування.

Яка Конституція нам потрібна? І чи ми йдемо правильним напрямком?

Тут потрібно згадати загальне правило інженерії – якщо в конструкцію закладено системну помилку – вона обов’язково проявиться, але проявиться  в найбільш невдалий момент.

Що сьогодні є головною проблемою місцевого самоврядування? Це, в першу чергу, неспроможність місцевих рад виконувати свої повноваження, через їх розбалансованість, незабезпеченість фінансовими, матеріальними ресурсами, погану територіально-просторову організацію, системне втручання держави в їх роботу.

Що треба зробити? Потрібно створити таку конституційну конструкцію, яка б усі ці проблеми розв’язала.

Як це зробити? Вписати в Конституцію зрозумілі і конкретні норми, які становитимуть фундамент нового  законодавства про самоврядне управління територіями.  Чому це має бути в Конституції? Тому, що повноваження не можна делегувати законами, щоб потім відібрати. Повноваження повинні бути конституційно переведені у власні для кожного рівня самоврядування: село робить те, що може, район робить те, що не може село, а область те, чого не може район. Це і буде європейським принципом субсидіарності. І це все треба зробити у нормах прямої дії, а не відсилочних (декларативних). Тому це питання і розглядається сьогодні, щоб кожен з нас зрозумів і долучився до процесу творення Конституції.

Що ми маємо і що нам пропонується?

 Сьогодні Конституція складається зі 161 статті. Розділ ХІ називається «Місцеве самоврядування» і містить лише 7 (від 140 до 146)  статей (4% від загальної кількості).

 Стаття 140: «місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом».

 Стаття 141: «статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їх повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом».

Стаття 143: «органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади».

Стаття 144: «органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення».

Стаття 146 – весь текст: «інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядуваннявизначаються законом.»

Знаєте скільки разів приймалися зміни до чинного Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»? Більше 80 разів. Не конкретних змін, а разів.

Якщо б конституційні норми були чіткими і зрозумілими та правильно прописаним, то закон ніколи не перетворювали б у латану-перелатану свитину.

Ми, коли працювали над власними пропозиціями по реформі місцевого самоврядування, ці всі болячки бачили. На жаль, вони повторюються. Запропоновані зміни по децентралізації зведено до вилучення статей про  місцеву виконавчу владу (державні адміністрації) та введення понять самодостатності і субсидіарності – і все. Але взамін не запропоновано практично нічого, бо нова стаття 107-1 не  відноситься до  системних  у питаннях здійснення на територіях виконавчої влади.  Хоча дає можливість розширювати повноваження представників Президента практично до безконечності.

Сьогодні ми хочемо чіткого конституційного закріплення трьох речей:

• компетенція;
• ресурси;
• взаємна відповідальність.

Сьогодні цього і близько немає. Статті декларативні, вони не сходяться. Конституційна  логіка  змін не прослідковується. Якщо виконавчу владу в областях та районах здійснюють виконкоми обласних та районних рад, то потрібно забрати від представників Президента повноваження координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади. Знову ж таки порядку формування виконкомів на рівні області немає. Те, що представники Президента призначаються без участі уряду, означає, що уряду на територіях немає. Але на територіях повинна бути виконавча влада. Тому призначення керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що діють на території міст обласного значення, мають погоджуватися з міськими головами таких міст.

Щодо іншого

Втрату впливу на парламент внаслідок повернення до Конституції 2004 р. Президент вирішив компенсувати розширенням своєї присутності на території. Причому, за рахунок уряду, а не парламенту. Хоча логічніше було б, як це і прийнято в парламентсько-президентських республіках, стати дамокловим мечем для парламенту, значно розширивши підстави для його розпуску. 

Запронований проект змін не зачіпає ні судову владу, ні прокуратуру, які сьогодні потребують глибокого реформування. Адже цього вимагає не лише Майдан та Європейський Союз, а й звичайна логіка розвитку та побудови цивілізованої держави в України. 

Тому у розробників такого важливого документа має бути звичайне розуміння того, що запровадження змін у структурі місцевого самоврядування України одразу ж позначиться на структурі судової системи.

Сьогодні, враховуючи ситуацію на Сході країни, надзвичайно серйозним також є пошук балансу між децентралізацією і централізацією влади. З огляду на те, що також маємо дотримуватися пріоритетів забезпечення національної безпеки України.

Без сумніву, якщо громадянське суспільство реально долучиться до конституційного процесу, то матимемо таку Конституцію, яка потрібна людям. Добре, що цьому процесу даний старт.

dc]Дзвони підгір'я[/dc]