Музей – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами. Беручи до уваги цю важливу обставину, генеральна конференція Міжнародної ради музеїв у 1977 році запровадила щорічне свято музейництва – Міжнародний день музеїв, яке відзначається 18 травня. Цього дня більшість музеїв працюють безкоштовно.

Одним із музеїв, який працює без оплати за огляд експозиції та з правом безкоштовного фотографування для відвідувачів упродовж цілого року, є  етнографічний музей Калущини, розміщений у головному корпусі ВПУ № 7 (вул. Богдана Хмельницького, 78). Заклад має статус громадського музею при навчальному закладі. Відкриття музею відбулося 29 серпня 1994 року. В його експозиції  зберігаються речі, що відображають умови життя і побуту населення краю наприкінці ХІХ – середини ХХ ст. Колекція основного фонду налічує понад 700 експонатів.   

Мета роботи музею – розширення та поглиблення загальноосвітньої та професійної підготовки учнівської та студентської молоді засобами поза­класної роботи; розвиток її творчих інтересів до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідницької роботи. Музей відноситься до етногра­фічного  профілю, який визначається характером колекції пам’яток, що в ньому зберігаються.

Структурно він складається із таких експозиційних розділів: археологічні знахідки, пам’ятки сакрального мистецтва, народні промисли та ремесла, гончарство, ткацтво, ковальство, сільськогосподарські знаряддя праці, житло. 

До музейного зібрання належать предмети археології, іконопису, нумізматики, філателії, одягу, живопису, виробів із металу, дерева, шкіри, речей побуту, вишивки.                                                                                         

Із найдавніших пам’яток доби (неоліту) новокам’яного віку VІІІ-ІV тис. до н. е. в нашому музеї зберігаються такі експонати: плоске клиноподібне асиметричне тесло із опоки (сланцю), а також клиноподібна, частково шліфована сокира з кремнію та розтирач для подрібнення зерна чи вохри і ретушування знарядь праці.

Епоха бронзи ІІ – поч. І тис. до н. е. представлена унікальною пам’яткою, якою є кам’яна шліфована сокира-молот ритуального призначення. Водночас це один із видів бо­йових сокир. Знахідка узгоджується з пам’ятками комарівської культури XV-ХІІ ст. до н. е.  Сокира виготовлена із породи вулканічного походження андезиту (базальту), має просвердлений отвір для топорища, легко опущене вниз дугасте лезо і чітко виділений обух. До цього періоду відносяться дві інші бойові сокири менших розмірів.

Із керамічних виробів періоду середньовіччя V-ХІІІ ст. у музеї є два глечики: більший із чорної глини з вузьким горлом для розливу вина і води. Другий (менший) амфороподібний, виготовлений із темнокоричневої глини та оздоблений (у верхній частині) лінійним орнаментом. Він був призначений для зберігання олії або сипучих речовин. До цього періоду, але із металевих виробів, відноситься кресало для добування вогню та залишки меча.

Цікавою є також центральна частина музейної експозиції, в якій представлені пам’ятки сакрального мистецтва: ручний літургійний хрест  ХVIII ст., чаша для Святих Дарів, кадило ХІХ ст., церковні стародруки та ікони. Загальна кількість творів іконопису в музеї порівняно невелика, проте доволі різноманітна за тематикою й сюжетною композицією. Церковні ікони  представлені, головним чином, творами народно-ремісничого мистецтва. Найбільша кількість пам’яток іконопису – це твори останньої чверті ХІХ – першої половини ХХ ст.

Із творів образотворчого мистецтва тут представлені картини калуського художника Рудольфа Корякіна 80-90 рр. ХХ ст., що змістовно доповнюють експозицію музею. До таких відносяться «Вишивальниця», «Обжинки», «Василина» та інші.

Цікавою в нашому музеї є добірка давніх документів ХІХ – ХХ ст.  Більшість документів музейного фонду господарського змісту. Тут є дарчі та купчі документи, тестаменти, шкільні свідоцтва, фінансові звіти, квитанції тощо.

Але основна цінність музейної збірки – це побутові речі краян. Музей володіє зразками чоловічого та жіночого одягу кінця  ХІХ – середини ХХ ст. Чоловічі та жіночі костюми доповнено тканими деталями одягу – запасками, сорочками, поясами. Окрасою  експозиції музею є колекція вишивок  першої половини ХХ ст., серед них жіночі і чоловічі вишиванки, рушники, доріжки. 

В експозиції музею представлені найрізноманітніші речі щоденного вжитку: вироби з порцеляни (посуд, вази з фаянсу, декоративні тарілки, кухлі, попільниці) тощо. 

Багатою є також колекція писанок Бойківщини, Гуцульщини, Покуття, які є  вагомим матеріалом для вивчення цього мініатюрного живопису. Музейні писанки захоплюють багатством мотивів – геометричного, рослинного, анімалістичного, чіткістю графічного малюнка, своєрідністю та особливістю орнаменту, колориту, способу виконання.

До уваги відвідувачів – речі домашнього вжитку селян і міщан Бойківщини:  коновки, макітри, тарілки, ложки тощо. Значною є колекція глечиків, адже гончарна майстерня тут діяла від 1880 року, а ще гончарні вироби довозили із войнилівських майстерень, де виготовляли чорну кераміку.

На окремих стендах експонуються давні та різноманітні знаряддя праці, що були у вжитку в минулому й позаминулому століттях на Калущині. Але найкраще вони показані в світлиці, яка відтворює домашній побут бойківського селянина початку – середини ХХ ст. (див. фото). 

Про найдавніший спосіб розмелювання зерна нагадує давній механічний пристрій, відомий під назвою жорна. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. жорна існували в усіх селах нашого краю як пережиток минулого, але мали практичне застосування в ситуації, коли терміново потрібно було змолоти  невелику кількість зерна. Найпростіший варіант складався з двох вапнякових каменів. Один із видів таких жорен експонується в нашому музеї. З предметів господарського призначення привертають увагу ручне точило, праски на вугіллі, колекція гасових ламп та дзвінків різного призначення.   

Сьогодні музей – культурний та дослідницький центр Калущини, що працює над збереженням та популяризацією пам’яток духовної і матеріальної культури нашого краю. Тут систематично ведеться екскурсійна та дослідницька робота; поповнюються фонди, ведеться облік експонатів. Активною є участь в обласних і всеукраїнських конференціях та інших заходах. Музей надає можливість використання матеріалів у навчально-виховному процесі та науково-дослідницькій роботі; вивчає предмети матеріальної й духовної культури, що мають історичну, мистецьку та наукову цінність.

Дирекція закладу гостинно запрошує всіх бажаючих відвідати музей та оглянути цікаві старожитності нашого краю.

Іван ТИМІВ, історик, завідувач музею

Західний вісник ⁰