Калушани, які досі ігнорували громадські слухання з приводу підвищення комунальний тарифів, плати за проїзд, ущерть заповнили залу ПК «Мінерал» на громадських слуханнях щодо встановлення у місті бюсту Олександрові Пушкіну. У результаті, абсолютною більшістю голосів підтримали рішення проти встановлення бюсту, а також — реанімували ініціативу з перейменування вулиці Пушкіна на вулицю Мазепи.

Перед громадським слуханнями калушани мали змогу ознайомитися з проектом реконструкції площі. Цікаво, що були виставлені і фото з інтернету зі скульптурами персонажів казок Олександра Пушкіна, про які досі не йшлося. Загалом, громадські слухання нагадували мітинг часів установлення української самостійності кінця 80-х — початку 90-х років минулого століття. У авангарді — ті ж діячі місцевого руху опору. Молоді люди на слуханнях були у меншості. Сиділи, переважно позаду, і мовчали. Натомість, старше покоління переконувало: питання встановлення пам’ятника — провокація. Не переконали громаду навіть аргументи головного архітектора міста Петра Пострильоного. Проект реконструкції — компромісний, досягнутий після співпраці між архітекторами міста і «Карпатнафтохіму». Окрім того, оновлення площі передбачає збереження всіх пішохідних доріжок, встановлення там фонтану і скульптури. Наразі розглядали кілька варіантів скульптури. Йшлося про встановлення скульптури із пісковика висотою 3,5 метра, яка була виготовлена кілька років тому на пленері скульпторів, і досі ніде не встановлена. — Саме планування площі було зроблене і не викликало зауважень. Потім надійшов лист від «Карпатнафтохіму» про те, щоб надати дозвіл на облаштування скульптури, а саме — бюсту Пушкіна. Ми зустрілися на площі, переговорили. Згідно з чинним законодавством, влаштування будь-якого пам’ятника потребує рішення органу місцевого самоврядування. Скульптор Ігор Семак зробив такий ескіз, як пропозицію, яка могла би бути втілена у життя при умові, якщо будуть урегульовані усі питання. Проект відповідного рішення був виставлений на сайті Калуської міської ради. Цього вимагає процедура проходження питання до розгляду сесії, — переконував Петро Пострильоний. — Площа набуває такого вигляду, який би мав влаштовувати всіх. Я вважаю, що площу, з архітектурної точки зору, організовано відповідно. Загалом, товариство «Карпатнафтохім» обрало тактику ненападу, «списавши» рішення про встановлення бюсту Пушкіну на назву самої вулиці. — Ми політизуємо це питання. Ми просто пропонуємо: якщо вулиця Пушкіна — то і бюст Пушкіну. Якщо буде названо вулицю Мазепи, то, значить, там буде і бюст Мазепі. А чисто з тієї точки зору, що вона була вул. Пушкіна завжди, то не поставимо ми на вул. Пушкіна бюст Мазепі. «Карпатнафтохім» на бюст Пушкіну не претендує. Останнє слово — за міською радою, — висловився заступник генерального директора товариства «Карпатнафтохім» Володимир Микитин. Відтак, у залі почалася дискусія. Люди вимагали запевнення, що реконструкцію площі продовжать навіть, якщо міська рада не дасть дозволу на вшанування Пушкіна. Зрештою, із зали залунали дещо провокаційні запитання, і керівники товариства «Карпатнафтохім» у відповідь почали активно перераховувати всі заслуги підприємства перед містом: відкриття оновлених заводів ХіКС і ПВХ-с, заводу з виробництва виробів із ПВХ, будівництво котельні і, зрештою, реконструкцію концертної зали, яка простояла кілька років у занедбаному стані. Загалом, громадські слухання проігнорували і генеральний директор ТОВ «Карпатнафтохім» Сергій Чмихалов, і міський голова Ігор Насалик. Інакше, вони могли б пригадати події дворічної давнини, коли мер погрожував перекрити вантажівками дорогу до будівництва нових виробництв ТОВ «Карпатнафтохім»  і не дати дозволу на введення їх в експлуатацію у разі, якщо підприємство не заплатить більше 195 млн. гривень інвестиційних відрахувань, як того вимагає чинне законодавство. Зрештою, домовилися про сплату тільки 30 мільйонів, і — впродовж трьох років. Тож, хтозна, чи, отримавши інвестиційні відрахування у розмірі майже 200 мільйонів гривень, місто не відремонтувало б самотужки не тільки концертну залу, але й історичний центр загалом, а питання встановлення бюсту Пушкіна, напевне, взагалі б не стояло нині на порядку денному.

Ні — бюсту і вулиці Однак, калушани вперто шукали у питанні політику. І — знайшли. У залі раз по раз виступали з антиросійськими гаслами. Із охочих виступити не було жодної людини, яка б підтримала встановлення бюсту. Зрештою, тези їхніх виступів зводилися до таких. Перше. Питання встановлення бюсту Пушкіну — проросійська провокація. Сумнівно, що реконструкція пам’ятника продовжиться, якщо не буде дозволу на бюст Пушкіну. Друге. Олександр Пушкін — класик російської літератури, однак, не визнавав права інших народів, у тому числі українського, на самовизначення, негативно у власних творах відгукувався про українських борців за волю. Не має жодного стосунку ні до Західної України загалом, ні до Калуша зокрема. Третє.  В Україні потрібно будувати український світ, підтримувати українство. Відтак, доцільно вшановувати своїх, українських видатних людей, зокрема, Лесю Українку, Івана Франка, Івана Мазепу. Останнє. Бюст, імовірно, у місті довго не протримається, адже може потрапити під пильне око і важку руку молодіжних патріотичних організацій. Конфлікт навколо встановлення бюсту реанімував ще одну суперечку: про перейменування самої вулиці Пушкіна. Як і було заплановано — у вулицю гетьмана івана Мазепи. — Ще під час роботи міської ради першого демократичного скликання були перейменовані вулиці Калуша. Загалом, стояло на порядку денному і перейменування вулиці Пушкіна. Однак, тоді знайшлося кілька поетів, кілька поціновувачів російської класики, які чинили опір цьому. Тому ми залишили попередню назву вулиці, — пригадав депутат міської ради першого демократичного скликання Петро Цюпа. Відтак, схвальними вигуками калушани підтвердили своє бажання перейменувати вулиці. Не зупинила їх навіть пересторога секретаря міської ради Олександра Челядина про те, що перейменування вулиці потягне за собою виготовлення нової документації, а це — додаткові витрати для мешканців вулиці. Попросився до слова і заступник генерального директора ТОВ «Карпатнафтохім» Юрій Безуглий, однак, замість того, щоб заспокоїти громаду, зрештою, спричинив протилежний ефект. Попри масу наявних пропозицій, які пролунали від мешканців міста під час громадських слухань, Юрій Безуглий закликав містян подавати пропозиції стосовно того, як має бути облаштована площа. Решту попросив — не заважати. — Я хочу запевнити, що Сергій Чмихалов не буде наполягати на встановленні бюсту Пушкіна. Це не пов’язане з подальшою реконструкцією скверу. Буде чи не буде бюст, ми будемо продовжувати реконструкцію скверу, ми будемо враховувати побажання наших працівників. Ми маємо угоду з Львівською лісотехнічною академією, яка запропонувала дизайн. Плануємо посадити живу ялинку, а не кожного року привозили зрізану. Ми приймаємо пропозиції  і від працівників підприємства, і від мешканів, які там живуть стосовно того, що вони бажали б там бачити. Розглянемо їх разом з архітектором, — пообіцяв Юрій Безуглий. —  Прохання до вас: допоможіть нам закінчити реконструкцію, порадьте, що ви пропонуєте, і ми постараємося це зробити. «Карпатнафтохім» вкладає гроші у місто і допомагає калушанам, як може. Прохання: можете — допомагайте, не можете — не заважайте. Після тривалої дискусії присутні на громадських слуханнях калушани більшістю голосів задекларували свою позицію проти встановлення бюсту Пушкіну, а також — виступили за перейменування вулиці Пушкіна у вулицю Мазепи. Питання про перейменування розглядатимуть профільні комісії міської ради, а, відтак, — воно буде винесене на сесію. Тим часом, питання про дозвіл на встановлення у місті бюсту Олександрові Пушкіну, яке, прогнозовано, вже 17 листопада розглядатиме не сесійному засіданні міська рада, стане своєрідним індикатором того, чи мають громадські слухання вплив на депутатів. Адже, якщо досі громадські слухання, які відбувалися за відсутності простих калушан, можна було повернути у потрібне русло, і на сесії ухвалити потрібне рішення, то тепер, коли громадські слухання відвідалао більше трьох сотень калушан, і переважною більшістю голосів висловилася проти, питання стоїть радше у площині політичної відповідальності депутатів перед своїми виборцями і відстоювання ними інтересів громади.

ВІКНА ²