Листівку віднайшов й оприлюднив на своїй Facebook-сторінці народний депутат України VII та VIII скликань Андрій Іллєнко зі словами:

«Архіви КГБ про те, як у 1972 році учень 9 класу з міста Калуша повісив на шкільну дошку для стенгазети листівку з текстом «Хай живе самостійна Україна» і пояснив це тим, що перебував під враженням від фільму Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою».

Школяр, який розмістив листівку, — Ігор Микитюк. У 1972 році йому було 16 і він навчався у першій школі (сьогодні — Калуський ліцей №1). Зараз Ігор Микитюк проживає в Ужгороді. Цього року йому виповниться 66. Він на пенсії, але ще працює на залізниці. Про події 50-річної давнини Ігор Микитюк розповів «Вікнам».

За словами Ігоря Микитюка, у школі він добре вчився. Зокрема, подобалася історія. І саме вивчення історичних подій, які привели до формування європейських держав, заклики на кшталт «За незалежну Угорщину» та переглянутий фільм «Білий птах із чорною ознакою» спонукали його вдатися до небезпечного на той час кроку — написати листівку «Хай живе самостійна Україна» і повісити її на шкільній дошці для оголошень. До такого відчайдушного вчинку юнака підштовхнула й атмосфера у родині, чимало з членів якої були репресованими. Зокрема, дідусь воював в лавах Української повстанської армії, пізніше — червоні забрили його у «штрафбат». Дідусь брав участь у боях Другої світової війни і дійшов до Праги.

Свою листівку Ігор Микитюк розмістив на найближчій до його класу дошці оголошень. Автора шукали вчителька російської мови разом зі своїм чоловіком, який працював у КГБ.

Десятикласник Ігор Микитюк. Фото: з родинного архіву

«Вони знали, що листівку написав хтось з нашого класу. Допитували учнів по одному, звіряли почерки. Але однокласники мене не видали. Видав учитель історії, на уроці якого я написав листівку. Тоді було дуже страшно. Мене викликали на допит у КГБ. Щоправда, допитували недовго. Потім — викликали на комсомольські збори і дали догану. Допомогло те, що я добре вчився й однокласники заступилися. На допити у КГБ викликали і батьків, вони могли втратити роботу. Тоді нам дуже допоміг директор першої школи Яків Рабінович, який ходив із батьками в КГБ. Все закінчилося нормально», — розповів Ігор Микитюк.

Родина Микитюків: Ростиславу — 9 років, Ігореві — 17. Фото: з родинного архіву

Проте ці події позначилися на подальшому житті калушанина: він отримав «вовчий білет» — був помічений КГБ. Відтак не міг поступити на навчання куди бажав: окремі спеціальності були для нього «закритими». А крім того, Ігоря попередили про те, що він не зможе поїхати за кордон.

Після школи Ігор Микитюк вступив на навчання до Львівського політехнічного інституту, став інженером-електромеханіком. Після закінчення вишу поїхав до Харкова, де працював упродовж трьох років. До Калуша повертатися не хотів — щоб вийти з-під ковпака уваги з боку КГБ. Відтак зміг виїхати на роботу за кордон. Зокрема, три роки до 1990-го працював у Німеччині. Потім оселився в Ужгороді. Працював на різних підприємствах. До речі, його дружина — теж із Калуша, померла у 2014 році. А єдиному сину — 40, він живе і працює в США. За словами пана Ігоря, він часто буває у Калуші: зустрічається з родичами і друзями, провідує могили батьків.

Брати Ігор та Ростислав Микитюки. 2018 рік

Події 1972 року добре пам’ятає і Ростислав Микитюк — рідний брат Ігоря, який зараз проживає в Івано-Франківську. А тоді Ростиславу було 8 і він ходив до першого класу.

«Нас було двоє, брат на 8 років старший. Жили у центрі Калуша на вулиці Леніна, тепер — площа Героїв. Одного дня прийшов зі школи і дуже злякався: вдома якісь невідомі чоловіки проводили обшук. Усе було перевернуто: книги, ліжка, одяг тощо. Забрали історичні книжки — їх розцінили як ворожі. Але у підсумку все обійшлося: нам дуже допоміг директор школи. А також те, що під час обшуку КГБісти знайшли військові грамоти дідуся, підписані маршалом СРСР Георгієм Жуковим», — розповів пан Ростислав «Вікнам».

Богдана ТИМЧИШИН, журналістка

ВІКНА ²