Науковці Державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії «НІОХІМ» (ДУ «НІОХІМ», яка одна з перших релокувалася до Калуша, відразу заявили про свою готовність долучитися до відновлення й розвитку промислового потенціалу міста та вирішення його екологічних проблем, які становлять загрозу й для всього Карпатського регіону.

Про це заявив заступник директора ДУ «НІОХІМ» Євген Щастливець під час «круглого» столу на форумі «Прикарпаття – регіон для релокації», який відбувся в Калуші у жовтні цього року за підтримки Івано-Франківської торгово-промислової палати й Івано-Франківської жіночої ділової палати в рамках програми ООН з відновлення та розбудови світу. Свою позицію він розвинув під час нашої недавньої зустрічі, яка відбулася в будівлі розміщення ДУ «НІОХІМ». Раніше тут знаходилося ДП «Науково-дослідний інститут галургії».

– Ми переїхали на базу нашої філії в Калуші, до наших колег-науковців Івана Костіва та Юрія Садового, – розповідає Євген Олегович. – Наші колеги – це науковці світового рівня. Ми хочемо разом з ними відновити імідж Калуша як науково-промислового центру.

В Калуші вже давно не видобувається руда й не виробляються калійні добрива. І до цього, без перебільшення, були докладені зусилля з боку рф і Білорусі, їхніх лобістів в українській владі, які зробили все, щоб зупинити діяльність калійно-магнієвого комплексу – потужного конкурента виробників калійних добрив цих країн на європейському ринку. Із його штучною руйнацією фактично в Калуші зруйновано й сировинну базу, внаслідок чого відбувається безконтрольний незупинний процес розчинення мінеральних покладів ґрунтовими й атмосферними водами та засолення водоносного горизонту з переміщенням солей у напрямку ріки Лімниця. А це вже може призвести до серйозних екологічних наслідків на Прикарпатті.

– Задля недопущення цього, у свій час Калуш був оголошений зоною екологічного лиха, за рішенням уряду виділялися кошти з держбюджету для поліпшення ситуації. Однак жодної користі такі стабілізаційні заходи не дали. Мало того, тривалий час у ЗМІ поширювались матеріали, що генпідрядники «імітували бурхливу діяльність», а більшість державних грошей було розкрадено. Яка у вас, Євгене Олеговичу, думка склалась щодо всього цього?

– Юридично термін «зона екологічного лиха» проіснував, якщо я не помиляюсь, лише 92 дні в 2010 році. І ця «зона» була створена, бо тоді такі «цікаві» керівники були при центральній владі, що місцевий мер зумів домовитися про виділення значних коштів і вирішити інші завдання міста.

Можна припускати, що ці гроші були не дуже доречно поділені. Але завдяки цим начебто «екологічним» коштам було поліпшено матеріально-технічну базу місцевого медичного комплексу. Також у Калуші побудували дорогу, якою зараз користується вся місцева.

Але можна було на сьогодні мати значно більший ефект від «екологічних» грошей, якби тоді забезпечили подальше існування Домбровського кар’єру та налагодили переробку розсолів. На жаль, оголошення Калуша зоною екологічного лиха глобально жодної проблеми не вирішило. І я цілком солідарний з думкою Івана Костіва про те, що лише відновлення виробництва калійних добрив може вирішити існуючі тут екологічні проблеми. Саме переробка розсолів з джерел техногенної небезпеки в Калуші усуне загрозу екологічного лиха в регіоні.

Власне, сьогодні ми і працюємо над розробкою технології переробки розсолів та руди, яка дозволить розпочати інвестиційний проєкт. В ініціативному порядку вивчаємо, досліджуємо геологічні, екологічні, економічні умови, які тут існують. Технологія та модель, які нами розробляються, передусім повинні вирішити екологічні проблеми регіону.

Потрібна бізнесова ідея з комплексним рішенням для поліпшення екології, яка згодом даватиме прибуток. Як кажуть «два в одному». Сподіваємось, нам вдасться сформувати й запропонувати інвесторові таку уже готову бізнесову пропозицію, реалізовуючи яку він зможе отримати прибутки вже на початку своєї господарської діяльності.

– На територію колишнього калійно-магнієвого комплексу уже пробували заходити інвестори, організувати там підприємство з переробки розсолів, але нічого з цього не вийшло…

– Сюди не заходили інвестори. Сюди приходили люди, які скоріше за все представляли би інтереси російського бізнесу та вчиняти таку діяльність, яка б не мала наслідком жодного економічного ефекту, або особи, котрі мали мету швидко отримати прибуток, що неможливо. Саме через таких «інвесторів» зберігався негативний імідж Калуша як неперспективного міста для інвестицій.

Калуш має надати інвесторам особливі умови. Завдяки науковому аналізу та синтезу буде створено унікальну технологію. Одночасно із цим місцева влада може створити спеціальні умови для потенційного інвестора, який буде мати обов’язок вирішити екологічні проблеми регіону одночасно із розробкою корисних копалин. І це є можливим.

До речі, калійні добрива калуського виробництва порівняно з російськими та білоруськими значно якісніші та ефективніші для використання в сільському господарстві, а також у тепличних господарствах, де можна цілорічно й стабільно вирощувати городні й інші продукти. Їхня цінність у вмісті такого компонента, як магній. Його немає ні в російських, ні в білоруських калійних добривах, які до того ж є хлоровмісними. Наявність хлору в добривах робить їх проблемними при застосуванні в сільському господарстві та теплицях. А використання абсолютно не шкідливих для здоров’я людини калійно-магнієвих добрив значно збільшує врожайність.

Тому Калуш з такою полімінеральною сировиною має великий потенціал для промислового розвитку. І ці користі копалини лежить майже на поверхні – у шламонакопичувачах, сховищах відвалів та в самому корінному родовищі. Їх треба просто вийняти, технологічно грамотно обробити і можна вже отримувати готові гроші. Та біда в тому, що досі ніхто не хотів нагинатись до землі за грошима, які там лежать.

– Якісь напрацювання у вас вже є у плані залучення інвестора для перероблення розсолів?

– Ми поставили перед собою завдання допомогти місту сформувати бізнес-пропозицію з особливими умовами для пошуку інвестора.

Але скажу вам відверто, що та діяльність, яку ми розпочали Калуші, вже має позитивне відлуння в певних колах.

– А нинішня місцева влада зацікавлена в цьому, бо попередні не дуже хотіли співпрацювати з вашим інститутом?

– Місцева влада сприяє ДУ «НІОХІМ» у вирішенні практично усіх наших завдань. Із власного досвіду спілкування з колишніми мерами міст і з сьогоднішніми головами міських територіальних громад по всій Україні, такого відкритого і розуміючого керівника МТГ, який є в Калуші, я досі ще не зустрічав. Йому зараз доводиться вирішувати й багато інших проблем, яких додала повномасштабна російська збройна агресія. Але він знаходить час, щоб поспілкуватися і на таку вузькоспеціалізовану тему, як полімінеральна сировина та відновлення в Калуші її видобутку й переробки.

– І ви переконані, що можна відновити виробництво калійно-магнієвих добрив у Калуші?

– Абсолютно, якщо буде на це передусім політична воля, бо Україна – це насамперед країна політичної волі.

Розмову вів Василь ТКАЧУК.

Нафтохімік ⁰