Побиття воїнів священниками, відмова відспівувати загиблих героїв, згадування під час богослужінь громадян держави-агресорки, які відкрито підтримують війну проти України,  поширення пропаганди агресора на публічних заходах УПЦ (МП) є,  без сумніву, системною загрозою національним інтересам та безпеці України. Усі без виключення фізичні та юридичні особи, які діють всупереч законодавства України, будуть притягнуті до відповідальності. Отже, варто пам’ятати, що конфліктів на релігійному підґрунті можна уникнути через взаємодію громадян та депутатів місцевих рад. Це повинно відбуватися у межах повноважень органів місцевої влади та обласних (районних) державних (військових) адміністрацій. У Калуській громаді упродовж тривалого часу єдиний храм УПЦ МП зачинений, і богослужіння не відбуваються. Відсутній і сам священник. Органи місцевого самоврядування уже працюють над тим, щоб розірвати договір оренди землі, на якій розташований храм.  Тому сутички чи протести  на цьому підґрунті можуть тільки зіпсувати позитивний імідж громади. При цьому, не нестимуть жодного позитиву.Такі процеси уже тримають у багатьох громадах України. Органи місцевого самоврядування також уповноважені залучати правоохоронців для з'ясування обставин протиправної  діяльності релігійних громад.Громада має право передавати у користування релігійними організаціям власні землю та майно на договірних засадах. А також як власник - слідкувати за належним його використанням. За наявності підстав такі договори можна розривати. Як саме?Урешті, слід звернутися і до внутрішніх моральних орієнтирів, засад людяності, християнських цінностей. Слід врахувати, що в Україні триває війна. Очевидно, що найкраще вирішити конфлікт законним шляхом, який виключає будь-яку агресію, нападки, особисті образи чи фізичні конфлікти. Тим паче, що законодавство України дає можливість зробити це спокійно і конструктивно. Якщо ж у громаді з цього приводу назріває конфлікт, то його слід вирішувати тільки у межах чинного законодавства України.  Необхідно відкинути політичні амбіції, уникати розпалювання ворожнечі, не давати підстав для розмов про переслідування релігійної організації або за релігійними переконаннями.По-друге. Правоохоронці об’єктивно фіксують численні факти колабораціонізму та диверсійної роботи священнослужителів УПЦ (МП).Уже зараз відомо, що агресор активно оперує такими фактами в інформаційно-психологічних операціях проти українського суспільства  та для антиукраїнської пропаганди у світі. Релігійна боротьба посилює соціальну напругу, підриває національну єдність, нівелює верховенство права та повагу до свободи совісті. По-перше, такі конфлікти слід вирішувати тільки методами, які передбачені чинним законодавством України.  Усі повноваження для цього мають органи місцевого самоврядування. Тому  будь-які звернення до Президента України, уряду чи парламенту можуть тільки посилити політичну боротьбу і серйозно підірвати національну безпеку у час війни. Ще гірший ефект матимуть масові мітинги, блокування приміщень церков, конфлікти між вірянами тощо.Чи конструктивні такі дії? Нерідко повідомляють про сутички між громадами та релігійними організаціями УПЦ (МП).