23 липня ввечері в центрі міста згоріло старе приміщення ратуші

Коротка історична довідка. Після отримання у 1549 році магдебурзького статусу в Калуші почали з’являтися споруди, притаманні місту, зокрема ратуша. Спочатку ця споруда була дерев’яною, навколо неї вирувала ринкова площа, на якій, як і в інших містах, проводилися торги. У ратуші засідав магістрат. На жаль, інформації щодо місця розташування та інформації стосовно зовнішнього вигляду ратуші у XVI – на початку XVII століття не збереглося. Відомо, що 20 квітня 1632 року король Сигізмунд ІІІ Ваза відновив мешканцям міста привілеї про спорудження міської ратуші,  надані королем Сигізмундом Августом ІІ. Відповідно, була зведена нова ратуша міста. Проте восени 1648 року, в період Хмельниччини, і ця споруда згоріла. Через декілька років була збудована вже кам’яна ратуша. Вона простояла до кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття, бо в описі міста кінця ХІХ століття ратуша вже не згадується. Однак, тут зазначається, що в місті є ринок чотирикутної форми, навколо якого – кілька мурованих будинків.

Сучасну ратушу збудовано наприкінці ХІХ століття. Знаходиться вона за адресою: вул. Костельна, 5. Це споруда Г-подібної форми, споруджена у стилі класицизму, з деякими елементами модернізму. На куті розміщується купол з чотирма годинниками. Історики свідчать, що у підвалі ратуші до сьогодні збереглися три камери-одиночки, які використовувалися для так званої профілактики непокірних українських хлопів. Дуже часто шлях багатьох в’язнів цих камер пролягав у Станиславівську та Дрогобицьку в’язниці.

У сучасному приміщенні ратуші до 1939 року знаходився калуський магістрат (міська рада). З 1939 по 1940 роки тут був райком партії, далі – німецька управа та знову райком. На початку 1970-х років це приміщення передали управлінню сільського господарства, яке знаходилося в ратуші до 2005-го. Саме цього року почалася реконструкція, а точніше перебудова калуської ратуші, яка мала докорінно змінити свій вигляд.

Проте, зі зміною місцевого керівництва і з приходом до влади команди Ігоря Насалика, ось уже восьмий рік роботи з відновлення ратуші не проводилися, та й саме приміщення не охоронялося...

За словами очевидця, який і викликав пожежників, близько 20 години 23 липня він вийшов із ра­йонного буднику культури, який розташований поруч,  і зауважив дим, що йшов із приміщення ратуші. Заглянувши всередину, побачив, що там нікого немає й одразу викликав пожежників. Рятувальники вже через 7 хвилин прибули на місце пожежі та намагалися врятувати від вогню пам’ятку архітектури. Не встигли вони приступити до роботи, як через подув вітру вогонь охопив увесь купол приміщення.

– Повідомлення про пожежу надійшло до нас 23 липня о 19.59, – розповідає заступник начальника ДПРЧ-6 Микола Костів. На місце пожежі прибуло 12 пожежників. Були задіяні автомобіль першої пожежної допомоги й автоцистерна. Проте, один із цих автомобілів перево­зить лише тонну води, інший 5 тонн, її вистачає максимум на 5 хвилин гасіння пожежі. Тож, ми відразу кинулися шукати пожежний гідрант. Найближчий був розташований на вул. Ковжуна – біля колишньої крамниці «Динамо». Однак, люк до гідранта був несправним. Надалі до гідранта таки приєднали пожежні рукава. Увесь процес гасіння пожежі тривав 36 хвилин. За попередніми підрахунками, щоб побороти вогонь, було використано 16 тонн води.

Вогнем практично повністю знищено купол ратуші. Швидше за все, він уже не підлягає відновленню. Адже купол тримався на дерев’яних балках. Знищено й елементи металевої бляхи, якою був покритий купол. За оцінками пожежників, причиною загорання може бути навмисний підпал.

За словами Калуського міжра­йонного прокурора Василя Федоровича, справа перебуває у підслідності органів МВС. Факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 194 Кримінального Кодексу України – умисне знищення або пошкодження майна. Триває з’ясування обставин.

Представники влади дану подію не коментують ніяк. Однією з перших «подивитися» на пожежу прибула керуюча справами міськвиконкому Наталія Бабій і, як кажуть очевидці, трималася вона осторонь і потроху відходила все далі, певне, щоб не пропахнути димом. Трохи ближче до епіцентру подій трималася заступник міського голови, яка курує управління з надзвичайних ситуацій,  Оксана Табачук. А от головний архітектор міста Петро Пострильоний приїхав, коли дотлівали «останки» старої ратуші і перше, що зробив – сказав... зняти табличку, яка свідчить, що це пам’ятка архітектури. За його словами, це слід зробити, бо вночі її б зняли вандали. Але для чого вандалам цей знак – так і не пояснив, як і того, що ж заважало тим «вандалам» зняти знак за багато років, поки будівля була покинута напризволяще.

Нагадаємо, що в червні 2002 року в Калуші горіла ще одна пам’ятка архітектури ХІХ століття – концертний зал училища культури по вул. Шевченка, 1, який теж практично не охоронявся місцевою владою.

Історична довідка. До середини 30-х років минулого століття ця споруда належала польському військово-спортивному товариству «Сокіл». За радянської влади тут був облаштований кінотеатр, який функціонував тривалий час. Потім зі Снятина до Калуша «перевели» училище культури і це приміщення стало залою для різноманітних імпрез та виступів творчих колективів училища.

Цьогоріч, у березні, в історичній частині міста горіло й занедбане нині приміщення колишньої друкарні, що по вул. Шевченка, 4. 

За останні роки місто позбулося ще однієї пам’ятки архітектури місцевого значення – колишнього приміщення торгівельної школи, що по вул. Шептицького, 8, яка діяла в цій споруді у 1941-44 роках. Згодом тут був соцзабез, а у 2007 році фонд комунальної власності міста продав це приміщення з аукціону. Через п’ять років прокуратура м. Калуша виявила незаконність продажу об’єкта, порушила кримінальну справу і направила її до суду. Суд розглянув цю справу. Факт незаконних дій було визнано. Визнана була винною й особа, яка продавала дане приміщення. Проте, за терміном давності, від кримінальної відповідальності вона була звільнена. А за цей час будь-який ремонт чи реставрація будівлі так і не проводилися, вона практично повністю зруйнована, на сьогодні тут залишилися голі стіни.

Сумно, але доводиться констатувати: за повної байдужості діючої влади до історичного архітектурного обличчя міста, від останнього вже майже нічого не залишилося.

Вже практично позбулися ми й кіно­театру «Відродження», на площі перед яким вирували історич­ні події та зібрання часів початку незалежності України та Помаранчевої революції. Вже багато років це приміщення простоювало,  а в 2010 році його продали за 2 млн. 530 тис. грн. Співвласниками «Відродження» стали рідний брат нашого мера Ігоря Насалика Сергій та його товариш  В’ячеслав Кредісов. Нові власники пообіцяли, що вже до кінця 2010 року кінотеатр запрацює та будуть створені нові робочі місця. Та зараз замість нового кінотеатру, проект якого кілька років тому виставили на огляд містян під час святкування дня міста, на центральній площі – суцільні катакомби та запо­відник для комарів, іншої живності. Все розрили, начебто загородили та покинули. Ось вам і обличчя «європейського» міста.

А місцевій владі байдуже. Ясна річ, немає приміщення – немає проблеми. Ось так стояла калуська ратуша, стояла більше століття, а одного вечора «загорілася ідеєю» і висловила свій протест проти бездіяльності та неповаги до історії та власної пам’яті – самоспаленням...

Світлана ЯКИМЕНКО та Ірина БІЛИК

Західний вісник ¹⁴