Власне переможця конкурсу комісія визначила тиждень тому, 9 лютого. А потреба зібратися вдруге виникла у зв’язку зі зверненням до міського голови Андрія Найди депутата Калуської міської ради, члена журі конкурсу на кращий проєкт меморіального комплексу "Борцям за волю України", голови громадської спілки "Громадське об'єднання Калущини учасників бойових дій (АТО) на Сході України" імені Романа Шухевича" Олександра Соколовського з вимогою скасувати результати конкурсу. Окрім нього, на засідання 16 лютого прийшли ветерани АТО, зокрема, відомий художник і скульптор Володимир Безрукий, та автори проєктів меморіального комплексу, які посіли друге і третє місця. Основна їхня позиція — результати конкурсу є неприйнятними і процес потрібно перезапустити з початку.

Міський голова Андрій Найда озвучив звернення Олександра Соколовського та зазначив: позицією ветеранів АТО нехтувати у жодному разі не можна, вони і є борцями за волю України.  

Нагадаємо, на конкурс, який відбувся 9 лютого, свої роботи подали чотири авторські колективи, з яких трьох допустили до конкурсу. З презентаціями своїх робіт виступили два колективи авторів: Ігор Семак і Петро Пострильоний та Степан  Дутчин і Артур Антонов. Автор ще одного проєкту — Степан Федорин — на засіданні журі конкурсу присутнім не був, проте його пропозицію представили. 

Проєкт Степана Федорина, центральною фігурою якого є скульптура вершника на коні, практично одразу відкинули члени журі. Ідея не зовсім підходить для меморіального комплексу. Крім того, схожі пам’ятники є у Києві і Львові. Пропозиція цього автора посіла третє місце (премія — 3000 гривень).

Степан Дутчин і Артур Антонов представили два варіанти пам’ятника: скульптурної композиції у вигляді постатей борців за свободу України різних епох. Цей проєкт меморіального комплексу посів друге місце (7 000 гривень премії).

Більшість членів журі обрали переможцем найбільш масштабний проєкт меморіального комплексу — авторів Ігоря Семака і Петра Пострильного (20 000 гривень премії). Проєкт-переможець виглядає так: насипний курган (діаметр в основі — 50 метрів, на плато — 20 метрів), бетон і сходи. Основою композиції є підкова, яка, фактично, огортає курган, залишаючи прохід попереду, з горельєфами з обох боків. Центральним елементом композиції є три бетонні стовпи (верхівка символізує тризуб) та пам’ятник матері України з бронзи. Висота стовпів — 18-19 метрів (це приблизно будинок на 5 поверхів), а усього меморіального комплексу — 23-24 метри.

Реалізація проєкту-переможця унеможливлює втілення іншого проєкту — будівництва на бульварі Незалежності медичного центру, який запланували у 2019 році.

Саме це було головним аргументом у зверненні Олександра Соколовського: учасники при підготовці своїх конкурсних пропозицій мали врахувати майбутній медичний центр та опиратися на чинний документ — проєкт детального планування території (з медичним центром), який затверджено рішенням міської ради. Відтак конкурсанти за винятком переможців конкурсу врахували це у своїх роботах. Депутат вважає, що робота Ігоря Семака і Петра Пострильоного не мала бути допущена до конкурсу. Крім того, як вказав Олександр Соколовський, поспіхом, без обговорення громадськості, приймати такі важливі рішення не можна.  

Багато зауважень присутні висловили і до самої ідеї проєкту меморіального комплексу, який став переможем конкурсу: запропонована композиція, зокрема, обеліск характерні для монументів епохи соціалізму. Схожий пам’ятник, наприклад, стоїть на Поклонній горі в Москві, обеліски встановлено у багатьох містах Росії. Мало того, що меморіальний комплекс настільки великий і у стилі з минулої епохи, він ще й буде дорогий в утриманні.

Були претензії і до журі: тут надто мало фахівців і митців. Прозвучала пропозиція сформувати журі по-новому, на фаховій основі, а також оголосити новий конкурс з більшим призовим фондом і таким чином зацікавити до участі в ньому не лише місцевих скульпторів і архітекторів та отримати більш якісний результат.

Степан Федорин, який посів на конкурсі третє місце, зараз проживає і Львові. За його словами, про конкурс його повідомили напередодні засідання, тож приїхати до Калуша він не зміг і вважає, що його пропозицію належним чином не розглянули. Архітектор із Івано-Франківська Володимир Гайдар, який допомагав Степану Федорину, зазначив, що бульвар має притягувати людей, а європейський досвід показує, що площі проєктують не для пам’ятників (куди люди прийдуть лише на святковий мітинг), а для людей. Тому проєкт передбачає влаштування тротуарів, яких на бульварі Незалежності немає, парковки тощо. А скульптури у вигляд вершинка прикрашають і оживляють багато європейських площ.

Утім, не всі члени конкурсної комісії вважають, що результати конкурсу слід анулювати. Зокрема, проти виступили представники Координаційної ради політичних партій та громадських організацій демократичного спрямування Калущини Олег Кушлик і Висиль Питлик. Більшість членів журі були менш категоричними.

Проте, як з’ясувалося, скасувати результат не можна — це суперечить умовам конкурсу. Мовляв, уже після визначення переможця, дискваліфікувати його через невідповідність проєкту вимогам (не врахування авторами містобудівної документації) не можна. Міський голова запропонував винести протокол конкурсної комісії на затвердження міської ради, яка «на 99,9% його не підтримає». Проте такого пункту в умовах конкурсу немає.

Також було запропоновано закрити питання конкурсу і виплатити авторам належні їм гонорари — загалом 30 тис. гривень із міського бюджету,а згодом провести новий конкурс. Мінус такого варіанту — додаткові видатки бюджету, які може не зрозуміти громада. Урешті-решт, запропонували учасникам добровільно відмовитися від гонорарів. Степан Дутчин і Артур Антонов та Сепан Федорин — погодилися. А Ігоря Семака і Петра Пострильоного на засіданні не було, тож з’ясувати, чи готові вони відмовитися від 20 тис. гривень премії, оперативно не вдалося.

Підсумок засідання озвучив Андрій Найда: запропонувати переможцям конкурсу відмовитися від гонорару, інакше питання винесуть на розгляд Калуської міської ради. Але у будь-якому разі пам’ятника у стилі радянських меморіалів у Калуші не може бути.

Була ще одна пропозиція — провести опитування серед мешканців громади, що вони хочуть бачити на бульварі Незалежності: пам’ятник, сквер чи медичний центр, а відтак — і приймати подальші рішення. Однак ідею зразу відкинули: це лише заплутає ситуацію, а результати опитувань через соціальні мережі часто не відповідають реальним настроям у громаді. Додамо: за бажання, електронні консультації з громадою можна проводити через офіційний сайт міської ради (з належним анонсом у тому числі і через соціальні мережі). Небайдужі — висловляться, а результати такого голосування цілком легітимно можна брати до уваги. Також можна обговорити з громадою і варіант меморіалу, який збираються поставити навіки, для майбутніх поколінь.  

Уже зараз очевидно: результати конкурсу будуть скасовані, адже вони абсолютно неприйнятні для ветеранів зі Спілки учасників АТО Калущини, як і для багатьох калушан. Скоріш за все, буде новий конкурс з новою більш фаховою конкурсною комісією. А до будівництва меморіального комплексу невідомо коли приступлять: можливості бюджету обмежені, а проблем,  зокрема інфраструктурних, які теж вимагають багатомільйонних витрат і є для громади більш нагальними, — чимало.

Ще один підсумок засідання: медичного центру на бульварі Незалежності, вірогідно, не буде. Кажуть, що він не вписується у наміри зробити тут меморіальний комплекс зі сквером. А рішення про включення закладу охорони здоров’я до проєкту детального планування території у 2019 році було спонтанним і непродуманим.

Богдана ТИМЧИШИН, журналістка

ВІКНА ¹