Уся історія українського народу нагадує вир зі збурень, перемог та розчарувань. Якщо уважно погортати сторінки нашої історії – неважко побачити, що ми, українці, завжди комусь заважали, завжди нас переслідували, завжди прагнули знищити нас та відібрати те, що було для нас найдорожчим – землю, мову та волю. Та, всупереч усім війнам та розбратам, щоразу, коли недоброзичливці знову наступали, опір незламних українців ставав настільки сильним, що ламав ворожу навалу й виборював таки для себе заповітну перемогу...

Галицький патріотизм – частина нашої ідентичності, самобутності, частина справжньої України, де й усе навколо – таки українське.

Саме ми, галичани, при кожній нагоді так давали жару окупантам, що аж земля під зайдами горіла...

Тут був спротив, тут ніколи не дозволяли ворогам приспати нашу національну свідомість і ніколи наші вороги не почували себе у безпеці.

Саме тут жили та боролися провідники боротьби українського народу Степан Бандера, Роман Шухевич, президент УГВР Кирило Осьмак та багато тисяч відомих та невідомих нам героїв. Серед них і 12 учнів Калуської торгівельної школи, розстріляних 4 листопада 1943 року в центрі старої частини міста за зв’язки з підпільною ОУН. Через 50 років, 4 листопада 1993-го, на площі Героїв, на місці загибелі юнаків, відбулося відкриття й освячення пам’ятного знака.

Цьогоріч минуло 69 років із того кривавого листопадового дня. Традиційно на цьому місці відбулося віче-реквієм за невинно убієнними. Панахиду за загиблими героями відправили декан Калуський УПЦ КП отець Григорій Мороз та декан Калуський УГКЦ отець Михайло Бігун. Присутні разом змовили молитви «Отче наш» і «Богородице Діво» та вшанували пам’ять полеглих хвилиною мовчання.

Події того часу згадав голова міськрайонної організації КУН Олег Кушлик.

Ми Ваші імена ще пам’ятаєм

І нам Господь не дасть забути їх:

Глушко, Когут і Коломиєць, Вагіль,

Країнські і брати Келебаї,

Ще Мандрик, Мельник, Поталайко, Сагайдак –

Ваш цвіт забрала та війна жахлива.

За те, що Ви любили Україну так,

Навіки з Богом спочивайте в мирі!

До підніжжя пам’ятного знака розстріляним учням торговельки було покладено квіти шани та запалено свічки.

Багато часу минуло від тих подій. Надворі нове століття, ми живемо вже в незалежній державі і про минулі сторінки історії згадуємо вкрай рідко. Проте без знання свого минулого чи зуміємо рухатись уперед без спотикань? Тож, пройшовши площею Героїв цими листопадовими днями, пригадаймо тих, які за свої переконання та ідеї не побоялися пожертвувати молодістю, родинами, життям...

Світлана ЯКИМЕНКО

Західний вісник ⁰