На відміну від багатьох дівчат, які йшли у підпілля за нареченими, шлюбними чоловіками, братами, рятувалися від репресій, Юлія Ганущак (псевдо Галичанка) із села Довпотів, що на Калущині, працювала в ОУН передусім через свої переконання. Через це стала ворогом і мішенню для радянської влади.

Історію про Юлію Ганущак із Калущини опублікувало видання ”Дзеркало тижня”, повідомляють ”Вікна”.

Народилася вона 31 січня 1915 року в селі Довпотів Войнилівського району на Станіславівщині в сім’ї дяка. Батько — Йосип Степанович Ганущак, мати —Розалія Петрівна Ганущак. У сім’ї окрім Юлії було ще троє дівчат — Наталія, Марія, Євдокія — і двоє хлопчиків, які померли немовлятами.

У публікації йдеться про те, як жила Юлія Ганущак, яким було її дитинство, як після закінчення гімназії вирішила реалізувати себе на педагогічній ниві та почала працювати вихователькою у приватних садочках Калуша.

“Люди тішилися, а я заплакала”, — згадувала Юлія Ганущак початок першої радянської окупації Західної України у вересні 1939 року. Гнітюче враження справляла неохайність червоноармійців, які, за її словами, “де прийшли — там хотіли танцювати”.

Як йдеться у публікації, Юлія Ганущак з надією зустріла в Калуші проголошення Акту відновлення української державності 30 червня 1941 р. Збирала від місцевого населення кошти на розбудову державних структур. Невдовзі нацистська влада розпочала арешти активістів ОУН. В орендованій активісткою квартирі в Калуші гестапівці провели обшук. Вчителювання в Довпотові ставало небезпечним. Вигадуючи вагому причину для звільнення, Юлія виробила фальшиву медичну довідку. “З таким “туберкульозом”, як у вас, напишу — житимете сто років”, — жартував лікар, який поставив “діагноз”.

З цього моменту вона знову перейшла у підпілля. З весни 1943 року до лютого 1944-го була провідницею жіночої сітки Калуського окружного проводу, потім — жіночої сітки і референтури Українського Червоного Хреста Станіславівського обласного проводу ОУН.

“Ми вернули в ліс у Корчин Дашавський, залізли під густу ялину. Наламали гілочок, постелили і посідали, притулившись спинами до стовбура смереки. Так просиділи цілу ніч. Коли настав день, ми почули, що в селі облава. Треба було десь сховатися, а ми не маємо сили встати — все тіло задубіло”, — згадує про одну зі своїх зустрічей з Юлією Ганущак під час більшовицької облави в селі Угольня Стрийського району взимку 1945 року підпільниця Катерина Данилів-Гаврилів-”Зелена”.

1 листопада 1946 року військовий трибунал Київської області засудив її до 10 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Відбувши 9 років, 7 місяців і 13 днів заслання в Мордовії, а потім Новосибірську, достроково звільнена завдяки частковій амністії. 1956 р. повернулася в рідний Довпотів інвалідом І групи з діагнозом деформуючий поліартрит. Важко хворіла. Померла 5 серпня 1997-го на 83-му році життя.

ВІКНА ⁰