Ще три тижні тому мешканці будинків по вул. Литвина, 7 та Молодіжна, 11 через шпальти нашого видання просили міську владу допомогти розібратися з роботою ЖЕО №4, але відповіді ні від очільників міста, ні від представників комунальних служб так і не отримали. Люди залишились наодинці з бідою. Цього тижня журналіст «ЗВ» вирішив перевірити чи нічого не змінилося більше, ніж за півмісяця, і відправився на околицю Калуша. Адже ці будинки є практично останніми багатоповерхівками у цьому кінці міста – далі лише земельні ділянки та міське озеро.

Ситуація на цій території просто вражає. Всім відомо, що «посьолок» є не найбільш благоустроєним районом міста. Але щоб аж настільки? На жаль наше місто є «європейським» лише у мріях мера та, можливо, на центральній площі міста, і то якщо не заглядати за ріг гарно пофарбованих фасадів будинків, які із внутрішньої сторони просто таки розвалюються на очах. Та сьогодні не про це.

Зараз ми на околиці міста. Радянські панельні будинки вже давно потребують ремонту. Дах протікає, під’їзди «обдерті» – люди не можуть самотужки вирішити усі ці проблеми. Комунальні служби про них просто забули, хоча за комунальні послуги більшість мешканців платять вчасно. А це немалі кошти, зважаючи на те, що велика частина цих людей – пенсіонери.

Єдине, що нещодавно зробили – це двері аж (!) у одному під’їзді. За словами голови будинкового комітету Євгена Гузікова, з міського бюджету ЖЕО було виділено більше шести тисяч гривень на те, щоб замінити двері в усіх під’їздах будинку по вул. Литвина, 7. Однак нові двері поставили лише одні, в під’їзді, в якому проживає пан Євген, що вже багато років оббиває пороги комунальних закладів із надією хоча б щось змінити на краще. Та й то звичайні вхідні двері сумнівної якості, які зараз зазвичай встановлюють у квартирах. Жителів цього будинку дуже цікавить питання, чому не замінили решту дверей і куди ж поділися кошти.

У занедбаному стані знаходиться і прибудинкова територія. Під’їзна дорога, неначе після війни, вся у вибоїнах. Від дитячого майданчика, який був тут раніше, не залишилося й сліду – лише порослий травою двір. Дітям просто ніде гратися, а майже одразу біля будинку проходить нічим не відгороджена траса міжнародного значення, по якій їздять на «хімію» велетенські вантажівки. Тим паче, що у вечірній час вулиця зовсім не освітлюється, адже раніше комунальники міста вирішили, що освітлення тут непотрібне, пообрізали всі кабелі і здали на металобрухт. Але й теперішня влада, яка так любить вихвалятися калуською «комуналкою», чомусь нічого не робить. В пам’ять про колишню електрифікацію стоять «пам’ятники-стовпи».

З іншого боку будинку знаходиться Калуський міськ­районний суд, до якого постійно шикується черга машин. Так що ні про­йти, ні проїхати.

Чи пускали б бавитися в такий двір своїх дітей наші можновладці та комунальники? Не було б їм лячно за їхні життя, адже у будь-яку мить може трапитися біда? І не страшно, якщо це будуть вкотре розбиті коліна, а якщо дитина потрапить під колеса «фури», яка мчить на завод, чи автівки, яка дуже поспішає до суду? Тоді хтось візьметься за голову і почне щось робити?

Хотілося б почути відповіді на ці запитання.

Ось такі вони, околиці «європейського» міста – темне бездоріжжя між приміщен­ням суду та дорогою, якою мчать вантажівки. А людей там не помічає ніхто. Час би нашій владі та комунальникам нарешті звернути увагу на простих людей, які все ще сподіваються, що теж колись житимуть у європейському місті.

Ірина БІЛИК

Західний вісник ⁰