Новий похід. Нова підкорена вершина. На цей раз одна з гір-двотисячників – гора Ребра (2001 м) – середи-на Чорногори, через яку ще на початку минулого століття проходив польсько-чехословацький кордон, а сьогодні - межа між Закарпаттям та Івано-Франківщиною.

З квітня це вже дев'ятий похід, який організував для любителів гір Калуський міський центр фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх». Цього разу випробувати себе вирішили 110 калушан. Хтось – уперше. Тому організатори й передбачили декілька маршрутів.

До озера Несамовитого від бази «Заросляк», що на Верховинщині, йшла вся група. А там шляхи-дороги розійшлися: одні залишилися відпочивати, інші піднялися на Ребру, а найбільш завзяті підкорили ще декілька вершин і навіть саму королеву Карпат – Говерлу. Кожен розраховував на свій потенціал, але 14 кілометрів до Несамовитого і назад подолали навіть найневпевненіші. А ті, хто чувся в силі, цього дня пройшли по 20, а то і 24 кілометри. Хтось по дорозі не лише налюбувався красою Карпат, а й наївся ягід. Хтось повернувся з торбиною грибів, а дехто навіть накопав коріння лікарського тирличу.

Стосовно Ребри, то її назва, як і кожної гори Карпат, має свою історію. За однією з них, обриси цієї вершини схожі на людське ребро, звідси й назва. Інша – видається правдоподібнішою – паралельні виступи на схилах, що утворилися через руйнування гірських порід, дуже нагадують ребра зголоднілої тварини, тому й гора дістала назву Ребра.

Загалом у Карпатах важко знайти вершину, з якої не відкривалися б неймовірні краєвиди. Так і з горою Ребра – вона завдяки своїй більш ніж двотисячній висоті є прекрасним майданчиком для споглядання та фотографування Карпат. А довкола дійсно справжня краса – на північному заході видніється гора Туркул, правіше від неї – скелясті Шпиці. На півдні височіє гора Гутин Томнатик, а на південному сході – друга за висотою вершина Карпат – Бребенескул. Під самою ж Реброю можна побачити невеличкі озерця. Кажуть, їх є п'ять.

Про одне з них – Несамовите, яке розташоване на висоті 1750 м на схилі гори Туркул, ходить чимало легенд, серед яких і та, що коли неодружена чи незаміжня людина вмиється озерною водою, то протягом року знайде собі пару. Можливо, саме це і надихає декого з мандрівників подолати кількагодинний маршрут. І хоча скупатися у цьому найзагадковішому озері наважився лише дехто із калушан, обличчя чи руки змочили, мабуть, всі. Як не крути, а таємниче вабить.

І хоча маршрути цього разу були і простими, і не дуже, але незважаючи ні на що, всі учасники походу отримали неабиякий заряд енергії. Попри втому, від якої уже наступного ранку, мабуть, не залишилося і сліду, багато з них не відмовляться і від чергового походу в гори. І знову буде... нова вершина, і нова легенда. Наступного разу організатори планують мандрівку на Косівщину.

Анастасія ВОЛЬСЬКА

КАЛУШ ФМ ⁰