22-24 липня у Ждині (Польща) відбудеться традиційна «Лемківська Ватра» – найбільший щорічний лемківський етнографічний фестиваль, який перед усім об’єднує лемківське середовище з цілого світу.

Лемківщина – географічно-етнографічна назва західно­карпат­ського краю, що розташований між ріками Боржавою і Сяном на сході та Попрадом і Дунайцем на заході. Цей гірський край від незапам’ятних часів населяли працелюбні, талановиті лемки – найбільш західна гілка українського народу.

Друга світова війна принесла на цю землю велику історичну трагедію. Внаслідок укладення радянсько-польських договорів 1945 року територія північної Лемківщини була остаточно передана Польщі. На підставі укладених договорів в 1945-1946 роках проходив взаємний обмін населенням у прикордонних районах. Переселення лемків з їхніх етнічних земель за підписаними угодами мало проводитися на добровільних засадах, однак у більшості випадків воно відбувалося під адміністративним тиском примусово і з застосуванням сили, що незабаром набуло характеру етноциду. Якщо в 1939 році на території Лемківщини проживало понад 160 тисяч лемків, то внаслідок злочинних переселенських акцій цей край залишився без корінних жителів. Розселяли, розпорошували лемків по всій Україні та на північно-західних землях Польщі.

У новому оточенні виселенцям важко було зберегти власну культуру, етнічні традиції. Тому молоде покоління лемків майже повністю забуло імена славних предків. А мистецтво різних жанрів досягло у лемків великого розвитку і процвітання. Лемківщина дала світові відомих письменників (Станіслав Оріховський, Олександр Духнович, Олександр Павлович, Дмитро Бедзик, Богдан-Ігор Антонич, Василь Хомик, Микола Горбаль, Володимир Барна та ін.). Ця земля виплекала також численних митців різних жанрів – живопису (Никифор Криницький, Дезидерій Милий), скульптури (Іван Кавка, Василь Одрехівський), різьби по дереву (Михайло Михайлишин, Андрій Сухорський). Особливе місце посідають у культурі лемків музика і співоче мистецтво (Дмитро Бортнянський, Михайло Вербицький, сестри Даниїла, Марія і Ніна Байко та ін.).

Щоб якось ліквідувати цю «білу пляму» у власній історії, сприяти відродженню кращих традицій колишніх мешканців Західних Карпат, лемки вирішили проводити фестивалі рідної культури. Ще донедавна такі фольклорно-етнографічні фестивалі відбувалися в Еленвілі (США), Ждині та Михалові (Польща), Свиднику (Словаччина), Гутиську і Монастириську (Україна). Однак саме Ждиня, яка розташована в самому серці лемківського краю, була покликана стати осердям єднання лемків усього світу. Головний організатор фестивалів лемківської культури в Ждині – об’єднання лемків – щороку докладає чимало зусиль, щоб рідна пісня бриніла в лемківських душах i дарувала іскру надії на краще майбутнє.

Раз на рік збираються лемки усього світу біля символічної ватри. При її полум’ї зустрічаються люди, які стараються культивувати традиції та зберігати рідну культуру співом, танцем чи словом. Її тепло і почуття рідного дому гріють серця кожного, хто потрапив у коло гостинного і гордого лемківського роду, одного з найстарших і найталановитіших у великій українській родині.

Ватра щороку збирає від 6-10 тисяч осіб, відвідувачів і туристів з країни та за кордоном, у тому числі з Канади, України, Словаччини, США, Хорватії, Сербії, Угорщини, Австрії.

Уже традиційно участь у Міжнародному фестивалі «Лемківська Ватра» беруть творчі колективи нашого міста. Цьогоріч це народний фольклорно-етнографічний ансамбль пісні і танцю «Студенька», зразковий фольклорний гурт «Потічок», народний вокальний ансамбль «Бойківчанка», ансамбль троїстих музик «Калуські гудаки», зразковий танцювальний колектив «Потіха».

Світлана ЯКИМЕНКО

Західний вісник ⁰