Минулого тижня колектив редакції газети «Дзвони Підгір’я» побував з екскурсією в історико-краєзнавчому музеї Калущини та арт-галереї. Майже всі молоді люди, з яких складається наш колектив, побували тут вперше. Враження в екскурсантів склалися якнайкращі.

Директор музейно-виставкового центру Уля­на Паньо ознайомила го­стей з виставками, які за­раз експонуються, провела у підвал, де музейники пла­нують втілити нові проек­ти. Зокрема, думають ство­рити лабораторію, адже Ка­луш здавна відомий вироб­ництвом калійних солей. За словами Уляни Паньо, тут школярі матимуть змо­гу проводити різноманітні досліди.

Неабиякі враження ек­скурсанти отримали від виставки стародруків та ікон, яка діє тут з почат­ку місяця й присвячена 100-річчю церкви свято­го Архистратига Михаїла. Вони із цікавістю огляну­ли старовинні книги Бо­гослужбового призначен­ня та дві інвентарні кни­ги калуської церкви за 1927-й та, ймовірно, 1934-й роки.

– Богослужбові книги, представлені на виставці, датуються від 20-х років XVII століття до кінця XIX століття, – повідомила Уляна Паньо. – Більшість книг має двоколірний (чорний і червоний) друк, орнаментальні прикраси та зображення на релігійну те­матику. Деякі – видрукувані на так званому «черпано­му» папері^*. Всі видання – церковнослов’янською мовою. Цікавими для вив­чення є рукописні замітки на полях і форзацах книг, парафіяльні печатки, фраг­ментарна реставрація, прав­ки в тексті. Ці експонати – новий матеріал для місцевих дослідників.

Виставлені тут також ікони з фондів арт-галереї та резиденції церкви. За словами директора музейно- виставкового центру, це традиційні для Галичи­ни першої половини ХХ століття образи, друковані на папері. Колись такі бу­ли чи не в кожній хаті, а зараз вони зникають, і невдовзі можуть піти в не­буття.

Не менш захоплено відвідувачі сприйняли вистав­ку робіт члена Національної спілки художників Богдана Губаля з Івано-Франківська, яка демонструється в арт- галереї. Найбільше їх вра­зили гобелени майстра. Дех­то з молодих людей навіть висловив думку, що коли буде мати власне помеш­кання, обов’язково придбає до нього такий витвір творчих рук.

Екскурсія в музей Калу­щини та арт-галерею стала початком відвідин колек­тивом «Дзвонів Підгір’я» всіх музеїв, які нині діють у Калуші.

Своїми враженнями поділилася журналіст Тетя­на Курташ:

– Пам’ятаю, як в школі нам доволі часто влашто­вували схожі екскурсії. Та тоді ми ще не розуміли всієї суті мистецтва і про­сто раділи, що замість уро­ку походимо музеєм. Тепер це все сприймається зовсім інакше. Тому, відвідавши історико-краєзнавчий музей Калущини та арт-галерею, я була приємно вражена. Мені було неабияк цікаво розглядати Богослужбові стародруки та ікони, слу­хати їх історію. Також надзвичайно приємно, що працівники музею дбають про його розвиток, про­водять виставки та бере­жуть культурну спадщи­ну для нащадків. Напри­клад, одним із завдань, які ставлять наразі перед со­бою музейники, є створен­ня хімічної лабораторії, де школярі б могли проводити різні досліди. Як на мене, це чудова ідея! Загалом вра­ження від екскурсії музеєм склались якнайкращі.

Розповідає випусковий редактор Олеся Троян:

– Похід у музей Калущи­ни запам’ятається хороши­ми враженнями. Я дізналась про історію церкви святого Архистратига Михаїла, про ікони, які характерні нашій місцевості. Незабутнім бу­ло побачити книги XVIІ століття, сторінки яких наче підсвідомо переносили мене у ті далекі часи. Надовго в моїй пам’яті залишаться побачені вишиванки. Коли дивилась на українські ко­стюми, речі побуту, уявляла життя минулих поколінь. У підвальному приміщенні знаходились фотографії на­ших прародичів. З побаче­ного можна було зрозуміти, як виглядала калуська сім’я, в що вони одягались, як працювали. Також було цікаво дізнатись про ство­рення перших осередків су­часних дитячих садочків. Та найбільше мене вразила арт-галерея. Виставка кар­тин художника Богдана Гу­баля дивувала різновидом композицій. Рука творця вміло поєднувала відтінки кольорів у кожній роботі. Я думаю, що це вміння є основою в таланті худож­ника. Дивилась на його ро­боти, і емоції переповню­вали мене, уява поринала в сюжет картин.

– Похід до музейно-виставкового центру приніс мені багато незабутніх вра­жень, – розповідає редактор Вікторія Сабат. – Так як я не корінна жителька Калу­ша, для мене було надзви­чайно цікаво дізнатись про місто, де я живу і працюю. Особливо заінтригувало мене підвальне приміщення. Там продемонстровано історію Калуша як промислово- індустріального міста. Що, до речі, дуже цікаво! Ще мені дуже сподобалась ди­ректор музейно-виставкого центру Уляна Паньо. Во­на справжній знавець своєї справи.

Журналіст Вадим Клим має свою точку зору:

– Скажу чесно, що я ду­же рідко відвідую виставкові зали, експозиції чи музеї. Не через те, що в мене обмаль часу, а просто через те, що не сильно мене цікавить та­кого роду заняття. Причи­ни цього – в моїх поглядах на життя, мистецтво і т. д. Але коли я все ж таки по­трапляю на якусь виставку або йду в музей, то стара­юсь по максимуму почерп­нути для себе інформацію і сформувати свою власну точку зору на побачене. Тому що дуже рідко мені вдається зрозуміти, що хотів сказати автор у сучасному мистецтві (як, мабуть, і ба­гатьом із нас). З того, що я побачив у Калуській арт- галереї, мене зацікавило майже все. Як і церковна тематика першої частини нашої екскурсії, так і влас­не сучасне бачення світу в роботах Богдана Губаля. Ну, а історія Калуша, – це завжди дуже цікаво! Адже найбільше захоплює те, ко­ли ти дізнаєшся, хто ходив сотні років назад тими ву­лицями, якими ходиш зараз ти. Але й не менш вражає, хто жив в тих самих будин­ках, де мешкають, напри­клад, твої родичі.

– На екскурсії в музеї Калущини та арт-галереї мене найбільше зацікавили і вразили картини Богдана Губаля. Коли дивишся на акварелі, таке відчуття, ніби те, що зображено на них, знаходиться в телевізорі. Ад­же композиції чітко видно. Не потрібно ламати голову, що це таке. Щодо пастелей, то тут вже можна пофанта­зувати. Його гобелени – це ручний витвір мистецтва, в якому вдало поєднані май­же всі відтінки кольорів. І все це створювало навколо мене хорошу атмосферу, да­вало позитивний настрій. Емоції від побаченого про­сто переповнювали! – захо­плено ділиться враження­ми коректор Ксенія Ісаєва. – Не менш цікавими були й ікони з церкви святого Архистратига Михаїла. У підвальному приміщенні сподобалися різні колби, там є навіть друкарська машин­ка. Приємно, що ці скляні посудини робили калуша­ни. З розповідей директо­ра музейно-виставкового центру Уляни Паньо я дізналася багато нового та цікавого.

Підсумок нашим відвідинам підбила технічний редактор Маріанна Поваж­няк:

– Місто – формація, яка має структуру не стільки матеріальну, скільки культурно-сакральну. Місто має свої координати, напрямки та межі в системі інших са­кральних об’єктів, природ­них чи рукотворних. Сер­цем міста є Храм. Місто орієнтується відносно своїх легендарних прототипів, на­приклад, Єрусалима, Кон­стантинополя, Рима тощо. І, звичайно, історія міста повинна відображатися в міфах про заснування, Бо­жественне обітування та йо­го величних героїв. Ми, ка­лушани, в певній мірі си­роти, оскільки ніхто не намагається реконструюва­ти Калуш як Місто. Тому за всією тією містечковою історією, якою краєзнавці намагаються заповнити наш духовний вакуум, закрадається думка, що жи­вемо ми в «калюжі». Що в Калуші віками збирались окремі купки поселенців, у яких недостатньо було волі до єдиної процвітаючої гро­мади. Я хочу сказати, що історико-краєзнавчому му­зею Калущини є куди рости. Наразі найцінніший «ек­спонат» музею – його ди­ректор Уляна Паньо, жінка енциклопедичних знань та хорошого історичного сма­ку. Сподіваюсь, що їй ста­не часу, коштів і бажання, презентувати Калуш так, щоб було зрозуміло, зара­ди чого ми живемо на землі калуській.

Дарія ОНИСЬКІВ

Дзвони підгір'я ¹⁵