(відповідь на публікацію “Адміністративно-територіальна реорганізація на благо… народу?! А народ запитали?”)

Я не є псевдонімний “Степан Новицький”. Я — Василь Головчак. Корінний новичанин, хоч життя і кидало мене по різних світах. У Новиці я народився. У новицьку землю, сподіваюся, й піду. Але хочу залишити цю землю кращою.

Минуло 10 літ, як наша команда, команда УНП, опікується долею села. Пан “Степан”, сам того не відаючи, перерахував ряд спільних здобутків новичан (і нашу скромну працю). Приємно чути це з вуст критиканів. Ми не “дерибанили” колгоспного добра. Не приватизовували торгових комплексів чи готелів. Не розбазарили жодного гектара новицької землі. Не створили своїх фірм, не побудували свічних заводиків. Вміємо й любимо самі працювати. Ще з армії пам’ятаємо, з якого боку стріляє карабін Сімонова, автомат Калашнікова, самохідна гармата. Тим більше, ми не посягали на бюджетні кошти та інвестиції, які з таким трудом в міру сил та можливостей “вибиваємо” для Новиці й Зеленого Яру (хоча, якщо хочете дізнатись, скільком школам, дитячим садкам, футбольним командам, комунальним господарствам з інших сіл району допоміг депутат обласної ради Василь Головчак, можете спитати, для прикладу, начальника районного управління освіти). І оцінку нам дало село на минулих (і не тільки) виборах, переважною масою проголосувавши за кожного із нас. УНП в Новиці вкотре чесно виграло вибори. Ми не обіцяли людям недосяжного. Просто підсумували, що вдалося зробити спільними силами. І накреслили, що ще потрібно зробити. За півтора року після останніх виборів із запланованого завершено капітальний ремонт (внутрішній і зовнішній) сільської лікарської амбулаторії, розпочато будівництво спортивного комплексу, завершено заміну електромереж у Новиці та Зеленому Ярі, спільними зусиллями й коштами новичан заасфальтовано дорогу до сільського цвинтаря, за кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища придбано новий сміттєвозний автомобіль, що дозволить розв’язати проблему поводження з відходами. Невже це не на благо народу? Якщо у когось є кращі результати, низько схилимо голову.

Так, у селі ще є проблеми. Підкотіть рукави і допомагайте — роботи на усіх вистачить. А перевіряти, слава Богу, є кому.

Тривожить інше: чому це така раптова напасть на наші голови? Кому перейшли дорогу Головчаки? Розгадка, очевидно, криється у фразі політолога “Степана”: “вир перманентних електоральних кампаній”. Надто професійній фразі. Що, вибори близько? І треба когось “закатати” в політичний асфальт? І надійшло замовлення? Комусь потрібна маленька переможна інформаційна війна?

Тож БЮТівська газета знайшла ворога. Білі і пухнасті, з украденим лозунгом “З Україною в серці” та зашифрованими борзописцями так народ і отечество люблять, так за ними піклують… То, може, розплющимо очі й візьмемося за індукцію та дедукцію. Не хотілося починати зі сварки, більше цього робити не буду, бо, крім шкоди для загальної справи, нічого воно не дасть. Але нині не промовчу, надто боляче. І роблю це з відкритим забралом.

Політика Тимошенко на знищення союзників (розроблена кремлівськими шовіністами) привела БЮТ до розбитого корита, всю Україну до прірви, а саму леді Ю — на нари. Здавалося б, це повинно було б навчити агресивну БЮТівску братію. Але, як бачимо, вони продовжують старе, продовжують сіяти ненависть і розбрат. Тобто вони знову вперто ведуть нас на ті самі граблі. Мудрі люди вчаться на чужих помилках, інші — на своїх. Виявляється, є й такі, що не здатні вчитися ні на чужих помилках, ні на своїх!

Шановне панство, звідки у вас стільки неприхованої люті? ЗАСПОКОЙТЕСЬ. Чи варто зараз робити зачистку демократичного політикуму? Якщо у вас вистачить мізків сформувати ДІЄВИЙ виборчий список переважно із нових людей, які б ПРОПОНУВАЛИ народу АЛЬТЕРНАТИВНУ ПРОГРАМУ РОЗВИТКУ КРАЇНИ, а не влаштовували ефектні шоу з блокування і розвішування плакатів, у нас би був шанс на зміни вже після 2012 року. Але я сумніваюсь, що вас турбує такий дріб’язок, як розвиток України.

Члени опозиції (ой, як же їм хочеться приватизувати це звання — дистильовані опозиціонери) з їхніми чоловічими манікюрами, костюмами вартістю десятки тисяч доларів, мерседесами, охоронцями, що подають їм пальта у гламурних рестораціях, особняками у Кончі, Козині і Пущі — мають ту ж саму мотивацію до “політичної” діяльності, що й представники влади. Боротьба між БЮТ і Партією регіонів — це не ідейно-світоглядна боротьба, а боротьба між бізнесменами-імпортерами та бізнесменами-експортерами (Кость Бондаренко). Через цю боротьбу і ПРіБЮТ прогорів, а як мріялось.

ЗАТ БЮТ — купить все. Ціною буде мідяк та поганяло від вашого божества — “біомаса”, а якщо хто ще вмивається — то “напомаджена істота”.

Тому після виборів у нас буде все, як завжди: БЮТ приведе під гаслом “Юлі волю” чергових лозинських, губських, рибаків, ПР сформує за їх допомогою свою більшість. От тільки КОГО тоді ви будете винити?

В Україні інформаційний простір визначається власниками мас-медіа, які не є українцями, і в разі небезпеки опиняться якщо не в Ізраїлі, то в Росії. У теперішній час не потрібно воювати танками, а достатньо лише завоювати інформаційний простір іншої країни… Їм це вдалося…

Логіка проста — якщо ви самі не скажете щось важливе своїй дитині, їй розкаже телевізор чи комп’ютер. Так і виростають “діти телевізорів” та “діти комп’ютерів”, заангажовані черговим вождем.

Тому зараз треба включати людям мізки й відкривати їм очі. Як зазначив Віталій Кличко, “…сьогодні потрібне ідейне, а не декларативне об’єднання, згуртованість навколо принципів, а не гасел. Ми повинні разом продемонструвати іншу, аніж влада, політику, без цинізму і фальші. Ми запропонували колегам відмовитися від взаємопоборення, хибної і небезпечної риторики про те, які саме визначені партії і кандидати підуть в наступний парламент від опозиції. Бо чим ця риторика відрізняється від заяв можновладців, які для себе вже визначили, хто має бути у новій ВР? Можна, звичайно, узурпувати владу — і то ненадовго, та не можна приватизувати звання опозиції. Тому будь-які дискусії щодо того, хто є “найопозиційнішим опозиціонером”, потрібно негайно припинити. Відповідь на це питання дасть лише виборець. Сьогодні вкрай важливо повернути довіру людей, всіх, хто розчарувався в українській політиці. Зробити це можливо тільки щирістю, працею і єдністю”.

Додам — необхідно використати ще один ресурс — інтелектуальний. Подібного суперництвам ще ніколи не було.

У своєму недавньому посланні “Будуємо хату” Любомир Гузар зазначив: “Ніхто з нас, людей, не повинен думати, що наскрізь знає свого ближнього… Будівничими кращого майбутнього нашої держави є ми всі, без будь-яких винятків… І кожен з нас перед Богом мусить визнати, на яких підвалинах будує майбутнє”.

Мені сподобався цікавий коментар до цієї статті: “… Так як ми кожний будуємо своє життя і будемо кожний відповідати за свої вчинки перед Богом, тому і потрібно зуміти пронести у собі людяність від народження до смерті. У кожного із нас у руках своє сонце, своя доля, а ми всі, або більшість, чекаємо щось, від когось, треба бути сильним у собі і ВІРИТИ, що все у нас вийде! І робити правильні кроки, і у правильному напрямку. Не варто шукати когось винного у своїх негараздах, а лише у собі! Ми дійсно маємо таку владу, на яку заслуговуємо, і у будівлю нашої України кожний кладе свою цеглину, от тільки яка вона?.. Є таке передчуття, що ми, українці, зараз, як ніколи, згуртовані і однаково думаємо — можливо, це наші перші кроки до перемоги над злом”.

На закінчення хочу сказати від себе і про себе словами Мирослава Мариновича: “Жоден із нас не є безгрішним. Ми помилялися в минулому й, на жаль, будемо помилятися в майбутньому. Скажу про себе особисто: за своє життя я також пізнав солодкий смак морального переступу і добре відчув, якою полиновою гіркотою він зазвичай обертається. Справа не в тім, щоб ніколи не падати, — це не вдасться нікому. Важливо при цьому не зневіритись і вчасно сказати собі: “Я обов’язково піднімуся!”.

І останнє: в ігри, розпочаті паном І. Насаликом з адмінреформою, я не граюся і до УП не належу.

Василь Головчак, депутат обласної ради трьох скликань від УНП

Вісті Калущини ⁵⁸