Калуський пивзавод є одним із найстаріших броварень України та має багатовікову історію, однак нині його територія перетворилася на будівельний майданчик. Частину колишнього промислового комплексу планують інтегрувати в житлову забудову, водночас власники заявляли про намір зберегти солодовню, створити невелику броварню та музей пива.

Про історію підприємства, його приватизацію, обіцянки власників і те, чи має місто реальні важелі впливу на збереження пивоваріння в Калуші, Інформатор поговорив із міським головою Андрієм Найдою.

У княжому місті Львові починали варити пиво в 1715 році. А в Калуші — ще задовго до того: у нас його варили вже з 1565 року. У XVIII–XIX століттях калуське пиво експортували у віддалені від нашого міста куточки Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперії. Як відомо, у 1870 році власниками калуського бровару стали родини Мюльштейн, Шпіндель і Вайссманн.

Етикетки калуського пива

Однією з причин розмови стало питання історії калуського пивоваріння. За словами Андрія Найди, саме ця частина спадщини міста є важливою, однак повернути підприємство у комунальну власність уже неможливо, оскільки завод давно приватизований.

“Якби це було комунальною власністю, я міг би щось коментувати. На жаль, це продали. Завод продали дуже-дуже давно”.

Детальніше про історію Калуського бровару та чи можуть промислові об’єкти стати туристичною атракцією, дивіться у нашому подкасті “Музей думок”: 

Міський голова зазначає, що підприємство свого часу опинилося у приватній власності, а згодом пережило банкрутство та зміну юридичних осіб. У 2015 році земельну ділянку надали в оренду для обслуговування комплексу об’єктів. Водночас, за словами Андрія Найди, підприємство перед цим роками працювало у складних умовах. Він згадує і скарги мешканців мікрорайону Рубчака на роботу твердопаливної котельні.

“Я теж був депутатом Калуської міської ради в той час, коли постійно мешканці району на Рубчика скаржилися на цей пивзавод. Чому скаржилися? Тому що там постійно валив чорний дим. Постійно працювала та твердопаливна котельня”.

Окремо міський голова згадує про небезпеку, яку, за його словами, становило використання на підприємстві зрідженого аміаку.

“Друга небезпека, шалена небезпека, слава Богу, що ми її вже позбулися, — це 300 кілограмів зрідженого аміаку. Треба розуміти, що могло статися. Завод не працює, ніхто не дивиться. Це могла бути проблема для практично всього того мікрорайону”, — зізнається міський голова.

Читайте також — Відомий нині як Довбуш актор колись знімався у рекламі калуського пива І АРХІВНЕ ВІДЕО

Саме питання збереження пивоваріння стало одним із пунктів, які міська влада намагалася врахувати під час зміни цільового призначення земельної ділянки колишнього заводу. За словами мера, коли власник повідомив про фінансові проблеми та неможливість продовжувати виробництво у попередньому форматі, місто намагалося зберегти хоча б частину пивоварної функції підприємства:

“Коли до нас підійшов підприємець і сказав, що він збанкрутував, уже не має коштів, щоб пиво варити, і мусить усе це закривати, він усе ж таки хотів зберегти хоча б ту частинку”.

Йшлося, зокрема, про збереження близько 4000 квадратних метрів території під виробництво. За задумом, там мала працювати невелика броварня з розливним цехом, яка могла б виробляти десятки тисяч пляшок пива на місяць. Також планували реконструювати солодовню. Про це, як зазначає Андрій Найда, говорили й представники компанії, яка нині реалізовує житловий проєкт на території колищнього пивзаводу.

“Їхній керівник Анатолій Коренчук підтвердив, що коли буде 50% готовності їхнього житлового комплексу, вони будуть відновлювати ту солодовню, робити маленьку броварню”.

Йдеться про житловий комплекс, де окрім броварні, власники, за словами міського голови, обіцяли створити музей пива.

“Я нещодавно спілкувався з паном Терешком. Він казав, що те, що обіцяв, буде виконувати. Вони будуть відновлювати ту солодовню, робити музей пива, робити невелику броварню пива”.

Однак конкретних строків реалізації цієї частини проєкту наразі немає. За словами міського голови, запуск броварні та відновлення солодовні прив’язані до готовності житлового комплексу.

“Коли це буде — не знаю. Поки що бачимо, що будівництво триває. Можливо, якби не війна, було б швидше. Людей, на жаль, немає на будівництві. Війна вносить свої корективи”.

Водночас посадовець зазначає, що частину обіцянок забудовник уже виконує. Зокрема, йдеться про облаштування території перед колишнім заводом.

“Навіть ту ділянку, що вони обіцяли перед заводом, вони роблять. Там буде скоро сквер, там буде скоро фонтан. Те, що вони обіцяють, поки що вони це виконують”.

Водночас міський голова визнає, що можливості міста впливати на власника обмежені. Під час затвердження детального плану території відповідні умови щодо збереження пивоваріння були прописані, однак змусити приватного власника фактично виробляти пиво місто не може.

“Ми це прописали. Рішення з умовою збереження можливості варіння. Але я не знаю, чесно кажучи, якщо зміниться думка власника, ми тут не зможемо протистояти. Це більше така джентльменська угода”.

За словами Андрія Найди, у цьому питанні значною мірою йдеться про репутацію самого забудовника. Водночас він вважає, що збереження броварні може бути вигідним і самому бізнесу.

“Змусити його, щоб він усе ж таки варив це пиво, буде неможливо. Це більше питання його репутаційних втрат. Бо мені здається, що бізнесмен більше подивиться в бік будівництва нерухомості, ніж пивоваріння”.

Водночас міський голова припускає, що броварня, музей і збережена частина промислової спадщини можуть стати додатковою перевагою самого житлового комплексу.

“З іншого боку, це буде для нього атракція, щоб мешканці йшли саме туди жити. Він зможе там зробити цілий комплекс. Це так само додатковий привід, тому що він зробить досить хорошу атракцію”.

Посадовець додав, що подібний підхід уже можна побачити у великих українських містах, де старі промислові об’єкти намагаються адаптувати під нові функції.

Таким чином, історія Калуського пивзаводу у цій розмові вийшла далеко за межі питання самого пива. Йдеться про те, як місту зберігати промислову спадщину, коли об’єкти перебувають у приватній або державній власності, і наскільки реально поєднати нову забудову зі збереженням історичної функції території.

Чи з’явиться на території колишнього пивзаводу обіцяна мініброварня, музей пива та відновлена солодовня — залежатиме передусім від виконання домовленостей власником. Наразі конкретної дати їхнього запуску немає.

ІНФОРМАТОР ⁰