З епіграфом, прологом, епілогом, і додатками.

 Епіграф.

Знаходитись в суспільстві і бути вільним (свободним) від нього - неможливо.

 Пролог.

Філософ Томмазо Кампанелла написав утопію "Місто Сонця", - про ідеальне суспільство . Але то було давно до нас " в чєтирнадцатом вєкє", а якщо точно, (глянувши в енциклопедію) то в 1602-му році, в епоху інквізиції. А сам термін "утопія" походить від назви книжки Томаса Мора, написаної ще давніше, в 1516-му. Антиутопії з"явились на кілька століть пізніше.

Надцять років тому, коли Інтернета не було, а в бібліотеках за взяті для читання книжки не треба було платити, вибрав я книжку "Антиутопії 20-го століття", - так, якщо не помиляюсь вона називалась. Входили в збірку три твори: "Ми" Замятіна, "Цей дивний світ" Хакслі, і твір Джорджа Оруела, чи то "1984", чи "Скотський двір". Усі ці книги були написані в ту епоху, коли тоталітаризм і деспотизм були поширеним явищем у світі, Европа не була виключенням. По крайній мірі три европейські країни мали "Великого Брата", чи "отців нації".(Не пишу які, бо то треба знати без підказок). Вищезгадані антиутопії попереджали, до чого може привести тотальний контроль і тиранія. Трохи пізніше брати Стругацькі написали свою антиутопію: "Обитаемый остров", - там правили "невідомі отці" і розказували народу байки про ворогів і потребу війни. Вишки "балістичного захисту" в цьому романі робили з мозгами тамтешнього народу те саме, що на Землі роблять "засоби масової інформації"-ЗМІї.

 Анархія - протилежна утопічна крайність в суспільному устрої, хоч і приваблива з ідеями свободи особистості, але, на жаль, не може конкурувати з централізованою державою, а вірніше з диктатурою любої форми: будь-то монархія, тоталітаризм чи "демократія" (взято в лапки тому, що те, що називають демократією американського типу, - це хитро закамуфльований тоталітаризм, імхо). Тому і нема анархії на планеті Земля.

(Тут пригадується Касталія з "Гри в бісер" Германа Гессе).

 Повернемся до наших баранів: "Байка" про Алжир, яку останнім часом розказують хором усі заангажовані (а інших не видно і не чути) ЗМІї в своїх "чесних" зомбоновинах, дуже нагадує по сюжету і по віртуальності "Скотський двір" - твір Джорджа Оруела. Мовою Езопа розказано про те, як тварини зробили революцію а ля "разом нас багато", і що потім вийшло: до "кормушки" пропхались кнурі і свині, а життя баранів і овець ніяк не покращилось. З того, що подають ЗМІ про Лівію важко щось зрозуміти. Думаю, що ніякого народного повстання нема, а є спроба сепаратистів при підтримці певних зацікавлених заокеанських сил присісти на лівійські нафтові термінали. Хто там зараз під шумок качає нафту і куди продає - не зрозуміло. Ясно лише, що нафта з Лівії (як з Іраку) буде викачуватись, а гроші в лівійську казну не попадуть. Нафта - конкретна і матеріальна, на відміну від понять: демократія, тиранія, свобода, тоталітаризм і т.д.

 Анекдот в тему: "Американські вчені виявили над американською нафтою якусь арабську країну". Тому і роздмухуються заворушки там, де треба. А кому треба? Варто замислитись.

  Епілог.

  В якості епілогу включаю заключний аудіофрагмент документального фільму "Фаренгейт 9/11" , що наче ехом відлунює знамениту фразу з "1984" Джорджа Оруела про "потребу" війни для "корпорації монстрів". Тоді це промовлялось в світлі війни з тероризмом, що розпочалась в 2001-му після відомих подій, зараз теж актуальна:[smg id=1269 type=av] про війну

Додаток 1.

Вікіпедія пише: «Фаренге́йт 9/11» (англ. Fahrenheit 9/11) — фільм-памфлет на основі реальних документальних подій. Режисер згадує події 11 вересня 2001 року, піддає критиці політику президента Сполучених Штатів Джорджа Буша і висвітлює власну думку щодо причин воєн в Афганістані та Іраку. У фільмі наведено факти, що дозволяють допустити взаємовигідний зв'язок керівництва США з терористичними угрупуваннями.

Додаток 2.

Фильм наглядно раскрывает суть «демократии» в США. Правящая элита манипулирует гражданами, которые не осмысливают подлинного понятие «свобода» и верят безоговорочно правительству, уверяющему население в том, что они живут в самой свободной и демократической стране. На самом деле — это лишь популизм политиков и свобод у граждан не намного больше, чем в тоталитарном государстве. Правительство создает виртуальную реальность для американцев, путем подачи им ложной или искаженной информации.  www.kinopoisk.ru

Додаток 3.