«Gazeta Poranna», 19 czerwca 1929 r.

14 червня о 5.50 ранку мешканців Калуша облетіла звістка, що за містом зіткнулися два самоходи і постраждало багато робітників соляного шибу.

Управа копалень «Тесп» купила у фірми Гаусвальда в Станіславові тягаровий самохід «Шевроле» для перевезення робітників солеварень з Калуша до шахт у Кропивнику. Се авто чинно зареєстрували в Станіславівському воєводстві й воно розпочало свій регулярний рух.

Дня 14 червня о 5-й ранку з Калуша вирушив легковий самохід «Форд» з інженером Абрамом Маргулесом, солеварними урядниками Делором і Штерналем, а через 5 хвилин услід за ним виїхала тягарівка «Шевроле», в якій перебувало 37 робітників. Вантажним авто керував шофер Матейців. Віддаль між самоходами не перевищувала 3-х кілометрів.

Коли обидві машини минули Калуш, шофер тягарівки намислив перегнати «Форда» й розвинув таку швидкість, що впродовж кількох хвилин наздогнав його. Не звертаючи уваги на вимогу робітників уповільнити хід, не впорався зі швидкістю й зіткнувся з легковиком.

Від потужного удару «Форд» з’їхав з дороги й врізався у телеграфічний слуп, вирвавши його з землі, й перекинувся в придорожню канаву. А тягарівка, відбившись від легковика, на повному ходу перевернулася в протилежну фосу.

Викинуті з «Форда» салінарні урядники Делор і Штерналь зазнали тяжких травм. Шофер та інженер відбулися легким переляком. А з вантажного «Шевроле» витягли 8 покалічених робітників. З потовченими грудними клітками, переломленими ребрами, ногами та вибитими зубами їх доправили до «каси хорих» (страхової медичної установи, – ред.) у Калуші.

За першою звісткою про катастрофу на місце події виїхали самоходом солеварні інженер Рокита з доктором Білецьким. Перегодом з’явилися калуський староста Косталовський та комісар поліції Штефель, котрий наразі провадить розслідування причин аварії.

Рафінована злодіячка

«Echo Karpackie», 5 grudnia 1926 r.

Анна Скрипко, котра немає сталого місця мешкання, обрала собі за мету обкрадати та дурити простакуватих людей.

Днями сю злодійкувату шахрайку затримав у Болехові начальник місцевої поліції А. Оливка. Йому здалися підозрілими речі, котрі несла кобіта. Відтак з’ясувалося, що хистка пані поцупила їх у Настуні Грицак.

З поліційного комісаріяту підозрювану Скрипко відпровадили до судового слідчого, котрому вона зізналася ще й в инчих покражах.

Якось злодіячка опинилася в помешканні Ксеньки Оленкович з Довпотова біля Калуша. Начебто зі вдячності за виявлену гостинність нараяла господині відправити свою дочку до Калуша, де вона влаштує її прислуговувати в сім’ї заможного пана з місячною платнею 35 злотих. При сему попередила: донька повинна мати з собою найліпше вбрання, аби гідно виглядати перед шанованим хлібодавцем.

Наступної днини дівчина у розпачі повернулася до рідного порогу. Оповіла матці, що перед поступленням на службу Анна звеліла їй зачекати на одній з вулиць Калуша. Тим часом взяла клунок з новим убранням і більше не повернулася.

Одначе Скрипко не лише крала, але й давала. Приміром, Магду Марків з Рожнятова наділила своїм позашлюбним 5-тижневим дитям. Умовила взяти його на виховання, бо сама нібито вкрай занята на службі, за пристойну платню – 70 злотих щомісячно. Господиня погодилася. Увечері пройдисвітка мала повернутися, щоби попрощатися з дитиною, а тому попросила Магду позичити їй до того часу фартух і носовичок. А попри сі речі ґаздиня дала кошик з 22 яйцями, аби Анна спродала їх у місті й повернула ввечері виручені гроші. На жаль, за нею і слід прохолов.

Тепер за всі свої злодіяння Скрипко мусіла відповідати у суді. Хоча її адвокат д-р Грос усіляко аргументував невинність звинуваченої, переступницю закону покарали 7-місячним ув’язненням.

Кесареве кесареві

«Свобода», 6 травня 1938 року

Ще в серпні 1937 року такий собі Андрій Тимків із Сівки Войнилівської Калуського повіту знайшов у полі 13 золотих австрійських монет та 127 срібних.

Сей скарб купив за 180 злотих Василь Тимків. Але небавом продавець довідався про справжню вартість знайдених монет і запізвав покупця до суду за обманьство.

У справу втрутилася прокураторія окружного суду в Станіславові й притягнула обох Тимківих та Івана Стефанишина, котрий також брав участь у згаданій трансакції, до відповідальности за порушення декрету Президента про обіг валюти й золота. Після розгляду справи суд наклав штраф на Андрія Тимківа та Івана Стефанишина в розмірі по 10 злотих кожного, а Василя Тимківа засудив на 6 місяців в’язниці зі сплатою штрафу в 50 злотих. Проблемні монети передали до державної скарбниці.

Позбувся життя за кілька яблук

«Gazeta Poranna», 15 października 1928 r.

Жахливий випадок трафився у Середньому Угринові Калуського повіту. На обійсті Івана Малинича росте яблуня, гілки котрої звисають над ґрунтом Микити Рибія. Нещодавно Малинич, зриваючи яблука, помітив, що кілька з них лежать за парканом на городі сусіда. Тому відправив свою жону визбирати їх.

Коли кобіта зайшла на обійстя Рибія, той слушно зауважив, що яблука, котрі впали на його бік, належать йому, а тому не пустив сусідку на свій город. Роздратований таким перебігом події, Малинич схопив ніж, прибіг до Микити і завдав йому три глибоких поранення в груди. Бідолашний сусід упав на землю й тут же випустив дух. Поліція заарештувала вбивцю та доправила його до судових арештів.

Відомстився за жону

«Свобода», 16 вересня 1933 року

У Вістовій Калуського повіту побережник Прокіп Васюкевич здибав у лісі жону тамтешнього господаря Томина й зґвалтував беззахисну кобіту. Довідавшись про се, муж покривдженої взяв у руки зброю, відшукав Васюкевича і пострілом з дубельтівки позбавив кривдника прикмет чоловічої статі. Побережника відвезли до калуського шпиталю, а Томин одразу замельдував поліції про все, що сталося.

Добірку підготував Олександр РОМАЗАН

Дзвони підгір'я ⁰