Те, що у міській владі керівні посади займають люди нефахові й не зовсім компетентні у своїй роботі, уже давно ні для кого не таємниця. У нас, на диво, для того щоб керувати, не обов’язково бути фахівцем у тій чи іншій галузі. Основний критерій підбору кадрів – вміння ДОБРЕ служити і догоджати вінценосній особі, не висовуватися, безапеляційно виконувати різного роду захцянки, залишаючись у тіні.  Без зайвих запитань і беззаперечно. Тільки тоді допустять до владного «корита», а воно не таке вже й порожнє.

Останній цьому приклад – чергова перетрубація у виконавчих органах влади стосовно звільнення та призначення заступників міського голови.

Не витримавши «лихої долі», а, простіше кажучи, інтриг та афер, заступник міського голови з питань будівництва Василь Петрів наказав своїй посаді довго жити і... втік працювати у район. Тут його, як фахівця, достойно оцінили й довірили керівництво Калущиною загалом. Тут же на вакантну посаду утворилася черга «фахівців». Та, попри усі прогнози, зовсім несподівано її віддали нещодавно звільненій Галині Романко. Проте цьому цікавому призначенню передували не менш цікаві події: нещодавно Галині Василівні дали чітко зрозуміти, хто в домі господар, звільнивши її з попередньозайманої посади  «за згодою сторін», хоча ще минулоріч під її пильним оком була вся гуманітарна сфера міста: плакали і медицина, і освіта. 

Наприкінці січня цього року частину повноважень, зокрема освіту, культуру та питання молоді і спорту міський голова у неї забрав, щоб передати іншому заступнику – Оксані Табачук. Таким чином, під опікою Галини Романко залишилася тільки медицина, яка (теж після об’єднання з районом) помахала Галині Романко рукою і отримала окремого куратора  – Віталіну Радецьку, яку Ігор Насалик знайшов аж у Києві. Всю медицину мер передовірив їй, а Галина Василівна опинилася біля розбитого корита, та ненадовго. Вміння прислуговувати керівництву зробило свою справу, тож нині Романко знову причетна до медичної галузі, проте у досить цікавому форматі. Вона повинна навчитися азам медицини у Віталіни Радецької за півроку. Ще Галині Василівні потрібно вивчити ази будівництва, вміння оперативно реагувати на надзвичайні ситуації в місті, «зриватися» опівночі з ліжка за першим дзвінком у випадку повені чи землетрусу, а також  вивчити всю міліцейську агентуру, бо віднині забезпечуватиме взаємозв’язок і куруватиме органи внутрішніх справ, тобто міліцію, прокуратуру, СБУ, податкову та ін.

Тож, обговоривши деталі, Ігор Насалик знову виніс кандидатуру Романко на затвердження своїм  заступником, зібравши для цього 4 квітня позачергову (для міста надзвичайну!) сесію міської ради. Тепер у  розпорядження Галині Романко віддали управління соціального захисту, управління надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення та правоохоронні органи і... трохи медицини. Щоправда, з вимогою, що Галина Василівна вчитиметься у Віталіни Броніславівни швидко і пристойно, оскільки для міського бюджету виплата заробітної платні пані Віталіні (близько 25 тис. грн.) є непосильною ношею. (Це ж при мільйонних боргах міської ради – читай: Насалика – перед приватними фірмами, підприємцями та калушанами!) Тож у Галини Романко є півроку, щоб повністю перекваліфікуватися з освітянина на медика і МНСника. (Всім іншим для цього потрібно вчитися років шість і у віці значно молодшому. – Авт.)

Міський голова Ігор Насалик таким своїм рішенням довів те, що рівень фаховості і знань для перебування у калуській владі не є основним. Про те, що кухарка може керувати державою, як говорив ще Ленін, нагадав присутнім депутат Роман Бігун, провівши відповідну аналогію у зв’язку з таким призначенням.

Відразу на сесії Галина Роман­ко й отримала своє перше на новопризна­ченій посаді завдання від міського голови, причому досить несподіване – «вирахувати» недобросовісних про­вайдерів (цікаво, яким буде підхід, критерій визначення  «угодних» і «неугодних»? – Авт.) і особисто обрізати на дахах їм всі дроти. Мабуть, у  зв’язку з тим, що нині в Інтернеті можна почерпнути немало цікавого з життя у  «європейському» місті вінценосних і сильних, не всім це до вподоби. Тож, начувайтеся усякі там бінети, ланнети, пауернети, хакери та іже з ними...

Знаючи Галину Василівну та її уміння служити, можна сподіватися, що незабаром усі «недобросовісні» провайдери будуть «без дротів», а калушани – без Інтернету, адже усім відомо, що їй два рази вказівки міського голови повторювати не треба.

Що ж, начувайтеся, калушани, бо маємо те, на що заслуговуємо...

Світлана ЯКИМЕНКО

Матеріал "Західний Вісник" ⁵