За останні місяці пропагандистський дискурс Москви зазнав відчутних трансформацій. Однак поставки терористам високотехнологічної зброї, навчені диверсанти ФСБ-ГРУ, інформаційна підтримка, великі фінансові вливання та зовнішня військова агресія не принесли очікуваних результатів. План "Новоросійська Барбаросса" провалився із тріском, а ДНР та ЛНР майже заробили статус міжнародних терористичних організацій.

В умовах інформаційного вакууму меседжі про "киевскую хунту", "заговор сионистов", "истребление исконно русских на Донбассе", "распятие младенцев", "беспредел бандеровских карателей" глибоко засіли у свідомості пересічних росіян та частини мешканців Луганської і Донецької областей. Тепер Кремлівські ідеологи запускають у широкі маси тезу про можливість соціальної революції в Україні.

Війна, падіння добробуту, соціальне незадоволення, відсутність реформ, розчарування – ідеальний ґрунт для збройного повстання. Лозунги про "непопулярну владу", "слабкодухого президента Порошенка, що боїться запровадити воєнний стан в країні", "владу, що злила Крим і Донбас" активно поширюються також частиною партійних та громадських еліт.

Гостроту внутрішніх проблем та регіональних українських протиріч чудово розуміють північні сусіди. Росія всіма силами прагне довести всьому світу, "…что на Украине государственность не состоялась…"

За таких умов завдання Кремля №1 – підірвати економіку Донбасу й створити умови для економічного колапсу в Україні.

Існує висока ймовірність того, що Росія найближчим часом дотримуватиметься перемир'я, щоб "відремонтувати" і розширити свою терористичну мережу на Сході України. Паралельно буде тривати робота щодо дестабілізації ситуації в інших регіонах, із використанням диверсій та провокацій.

Революції 2004 та 2013 років були народними протестами проти правлячих режимів Леоніда Кучми та Віктора Януковича. У сучасних політичних умовах третя революція, яку задумав і хоче організувати Путін за допомогою своєї п'ятої колони, буде бунтом проти державності та може призвести до припинення існування України.

Тому, головне завдання кожного думаючого українця – це недопущення ідеологічного впливу з боку проросійських посіпак на свою свідомість та свідомість свого сусіда. Відкритого висловлювання  носіям «революційних настроїв» своєї проукраїнської позиції спрямованої на збереження державності та української нації. Викриття псевдопатріотів, які намагаються розворушити маси та дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в державі, щодо їх причетності до діяльності п’ятої колони.