У Калуші говорили про альтернативну енергетику. І не тільки говорили, але й показували: як за рахунок сонячного тепла зварити каву, підігріти воду і навіть переглянути мультфільми. Однак, альтернатива, на думку, фахівців, не завжди добре: приміром, «нетрадиційний» газ не може становити основу економічної та теплової безпеки держави, бо, окрім іншого, видобуток сланцю несе велику екологічну загрозу. На Калущині деякі села ще торік заборонили видобуток сланцевого газу на своїй території. Тепер цим шляхом йдуть окремі області.

На площі Героїв  у Калуші розвантажується міні-бусик. Поруч розкинулися два намети: в одному — представники громадських організацій та Національного екологічного центру, в іншому — міні-кінозал.

— Багато проблем у нас виникає через те, як ми споживає енергію, — упевнена експерт Національного екологічного центру Олена Міскун. — Україна її споживає марнотратно. Але це для нас — питання виживання. Ефективне використання енергії — це перший пункт на шляху України до реальної енергетичної незалежності.

З 7 по 18 липня у містах Івано-Франківської та Львівської областей команда екологів та експертів з енергетики Національного екологічного центру України буде розповідати про енергоефективність та економію на ній. 

— Кабмін повинен ліквідувати перехресне субсидування, внести зміни у законодавство щодо енергозбереження, підвищити будівельні стандарти, підтримати утеплення приміщень, — вважають фахівці.

— Якщо у вас не вистачає грошей, ви ж не кинетеся одразу до банку за позикою, а придумаєте, як скоротити свої витрати. Аналогічно із енергією. Роль альтернативних джерел енергії не можна недооцінювати. У світі — це дуже серйозне питання. Наприклад, у Німеччині близько 50% енергії виробляють альтернативні джерела живлення, — каже Олена Міскун. 

Доки одні представники Національного екологічного центру спілкуються із журналістами, інші — пропонують каву. Її щойно приготували — без газу й електрики. «Вікна» вирушають дізнатися як.

— Сонячний концентратор можна зібрати власними руками, — розповідає волонтер Віталій. — Він збирає сонячне проміння завдяки параболічній формі.

Пристрій нагадує супутникову антену і разить очі сонячним промінням. Посередині сонячного концентратора, на витягнутому «штативі», із дроту змонтований круг, куди кладуть банячок із водою. Приблизно 700 мл води на каву для журналістів закипіло за 11 хвилин. Літр води до температури кипіння нагріється орієнтовно за 20 хвилин.

Такий пристрій не важко зробити й самому: лист металу вигинають так, щоб утворилася парабола. У даному випадку пристрій портативний, тому складається із кількох частин. Потім — покривають світловідбиваючим матеріалом, найдешевше — фольгою. Ще трохи часу і матеріалів потрібно витратити, щоб сконструювати тримач для самого апарату та «міні-плиту» посередині концентратора. На ньому можна також щось підсмажувати чи готувати легкі страви. Приблизно раз на дві години концентратор потрібно повертати, щоб «ловити» сонячне проміння. Його собівартість — у межах 300 гривень.

Зрозуміло, що підходить сонячний концентратор не для закритих міських квартир, а — для відкритого простору: дач, заміських чи сільських будиночків. Фахівці Національного екологічного центру не приховують: їхня мета — навчити. Але очевидно, що аудиторія на площі Героїв має невеликий стосунок до життя у селі. А для того, щоб зацікавити і навчити селян, потрібно робити «тури» районами. Організатори «Вікнам» пояснили: мають обмежені ресурси.

Поруч волонтер Ілля демонструє можливості сонячного колектора. До Калуша привезли міні-копію, у реальності рекомендують використовувати великий колектор, площею 2 кв. метри, який здатен у літній сонячний день нагріти 200 літрів води до температури 60 градусів за 1,5-2 години.

— Для виготовлення такого колектора часто використовують старі бойлери, у яких вирізають стінку, — розповідає Ілля.

Він пояснює технологію виготовлення. Вона є досить простою і базується на законах фізики: рідина у системі циркулює самостійно за принципом конвекції (тепла рідина завжди піднімається вгору, а охолоджена — опускається). Щоб виготовити такий колектор, потрібно затратити близько 3 тис. гривень — якщо працюють руки і голова. Якщо із цим — туго, то доведеться заплатити на 1-1,5 тис. гривень дорожче.

— Завдяки такому колектору воду можна підігрівати 9 місяців на рік, — запевняє Ілля. — Взимку або коли похмуро, він не працюватиме. Але навіть у холодну пору року, коли світить сонце, колектор може нагріти воду до 20-30 градусів. Потім можна «догріти» теном, але, знову ж, це буде економія електроенергії і грошей. І це — досить актуально у світлі зростання цін на електроенергію і газ.

Окупиться сонячний колектор приблизно за 5-7 років — залежно, як зростатимуть ціни на електроенергію та газ. Такі колектори, запевнили «Вікна», уже встановили Городищенська та Маневецька виправні колонії, школа-інтернат. Поруч — чоловік цікавиться, скільки коштуватиме встановити сонячні батареї. Це — ще одна демонстрація можливостей альтернативної енергетики: на даху міні-буса — 4 сонячні панелі. Плюс, пояснюють «Вікнам», 2 потужні акумулятори, інвектор та контролер заряду — усе разом торік коштувало приблизно 24 тис. гривень. Максимум, що можна вижати із цієї системи, каже волонтер, — це 800 Вт — трохи замало, щоб забезпечити побутові потреби споживачів.

Волонтер збивається у підрахунках: скільки все ж панелей потрібно встановити, щоб забезпечити квартиру електроенергією. І скільки це коштуватиме. Тому радить калушанину «погуглити».

Тим часом у імпровізованому кінозалі — дитячий сеанс. Щоправда, дітей надовго не вистачає: за кілька хвилин перегляду їх як вітром здуває: переключають увагу на мініатюрні машинки на сонячних батарейках.

Сланцевий газ - погана альтернатива

— В умовах військової агресії та припинення поставок газу до України, держава повинна шукати шляхи для того, щоб зіскочити з газової «голки» Росії. Але квапливі пошуки альтернативи не повинні зашкодити інтересам українців та стати знаряддям популізму політиків, — вважає Олена Міскун. — План замінити російський газ за рахунок видобутку газу нетрадиційних покладів на власній території, наразі видається малореалістичним і може зашкодити економічному розвитку країни.

Так, наразі немає достовірних даних про запаси сланцю в Україні. Однак, припускають експерти, через технологічні та геологічні причина, ціна на нетрадиційний газ буде вищою від ціни на традиційний — на рівні $560-650 за тисячу кубометрів. Разом із тим, видобуток сланцевого газу може нести серйозні екологічні загрози. Таким є висновок Європейської комісії, яка стверджує: навіть, якщо видобуток сланцю відбуватиметься відповідно до всіх існуючих стандартів, усе одно дуже ймовірне забруднення води і землі.

— Попри те, що екологічні організації мали свої зауваження та вимагали оприлюднити список хімічних речовин, які використовують при видобутку сланевого газу, результату не було жодного, — повідомив голова ГО «Грінпіс-Карпати» Роман Переймибіда.

Нагадаємо, у вересні минулого року Івано-Франківська обласна рада дала дозвіл на видобуток сланцевого газу.  А 5 листопада угода з компанією “Шеврон” про розробку Олеського родовища була підписана —  на державному рівні.

— 6% свердловин починають протікати упродовж першого року їх експлуатації, — каже Олена Міскун. — Ще приблизно половина — упродовж 15-ти років. Очищувати рідкі відходи від видобутку сланцевого газу ще ніхто не навчився. Їх або збирають у ставках-випарювачах або закачують у спеціальні свердловини, що може викликати землетрус. 

Більшість розвинутих європейських держав відмовилися від сланцевого видобутку на своїй території. Нещодавно таке рішення прийняла Німеччина. Тиждень назад завдяки масштабним виступам громади Полтавська обласна рада заборонила на території регіону видобуток сланцю. А громада Сівки Войнилівської Калуського району заборонила видобувати сланцевий газ у на території села ще торік. Імовірно, поштовхом до того були висловлювання районних чиновників, які запевняли: Калущина може сподіватися на серйозні дивіденди від видобутку сланцю, адже під цю програму підпадає і частина району — села так званого Войнилівського куща.

Наразі єдиний приклад застосування альтернативної енергетики на Калущині — це біогазовий завод у селі Копанки ТзОВ «Даноша». Потужність заводу —  4 млн. кубометрів газу на рік, із якого отримуватимуть 10 млн. кВт/год. теплової енергії та 9,5 млн. кВт/год. електроенергії впродовж року. Енергію використовуватимуть на потреби ферми у Копанках. А надлишок електроенергії — продаватимуть в енергосистему. Економія енергоносіїв у межах Калуського району — доволі суттєва. Якщо хоча кілька підприємств мали б такі виробництва, область суттєво скоротила б обсяги споживання імпортного газу.

ВІКНА ⁰