Вже остаточно стала зрозумілою мета Партії регіонів, яку вона переслідує, спекулюючи на "мовному" питанні. І мета ця — якнайшвидше проведення виборів депутатів до Верховної Ради України. А проштовхування законопроекту Ківалова-Колісніченка є лише провокацією, котра повинна стати причиною політичної кризи та, як наслідок, — дострокового розпуску парламенту.

Звісно, що, напередодні чергових виборів до ВРУ у жовтні така ціль парламентської більшості видається абсурдною. Проте, розглянувши фінансово-економічний стан країни, стає зрозумілим, що лише позачергові вибори, які неспроста називають достроковими, спроможні забезпечити ПР утримання і в подальшому більшості у Раді. Адже до жовтня провальність економічної політики правлячого клану стане надто очевидною.  Ще на початку року було відомо: державний бюджет сформований таким чином, що витрати на делеговані державою повноваження місцевим бюджетам є вкрай недофінансованими, а правляча влада розраховує витрачати на їхнє забезпечення кошти з місцевих бюджетів розвитку. Це призвело до того, що по всій Україні (не тільки у Калуші чи Івано-Франківській області. — Авт.) у місцевих бюджетах передбачені зарплати вчителям-медикам лише на 8-10 місяців. І цей бюджет донині Верховна Рада не переглянула. Хоча ще наприкінці 2011-го, після представлення законопроекту “Про бюджет на 2012 рік”, Асоціація міст України надіслала звернення до Президента, Прем’єр-міністра та ВРУ з проханням сприяти врахуванню у даному законі компенсації місцевим бюджетам, щоб покрити дефіцит коштів на делеговані повноваження, збільшити обсяги субвенцій на надання передбачених законодавством пільг з метою забезпечення належного рівня життя громадян. Таким чином, насправді, органи центральної влади намагалися приховати реальний дефіцит державного бюджету, який свідчить про гостру фінансово-економічну кризу у країні. Крім того, не забуваймо, що цього року Україна повинна повернути борг МВФ у розмірі близько 3,7 млрд. доларів, й основні платежі припадають на початок серпня та листопада. На сьогодні виплачено трохи більше 1 млрд. доларів, та втримувати гривню “на плаву”, очевидно, вже немає жодних сил та засобів. Одна з яскравих ознак — робота системи грошових переказів Western Union: перекази у доларах тепер можна отримати тільки у гривнях. Та і “соті” самого курсу долара до гривні невпинно збільшуються. Ще на початку року економісти визнали: в Україні, навіть теоретично, не має коштів для планованого платежу МВФ — і тут слід віддати належне уряду Азарова за погашення частки боргу. Проте, на черзі — повернення ще близько 2,5 млрд., доларів яких — немає. Тому уряду доведеться погоджуватися на умови МВФ, котрі вони висували ще на початку року, а саме: суттєве збільшення тарифів на комунальні послуги та ціни на газ для населення; скорочення фінансування бюджетних установ; зменшення витрат на утримання держадміністрацій та інше. Простіше кажучи — впровадження політики жорсткої ощадливості та витягування грошей з населення, що аж ніяк не можна назвати популярними діями влади. Відповідно, вони спроможні негативно вплинути на настрій електорату на виборчих дільницях. Відтак, і стає зрозуміло, навіщо Партія регіонів та її поплічники спровокували нинішню політичну кризу у державі. А те, що підняття “мовного” питання є виключно провокацією, для уважного спостерігача вже є беззаперечним фактом. Адже, ще за часів прем’єрства нинішнього Президента він продемонстрував повну байдужість до долі російської мови на теренах України, скасувавши її викладання у школах. Російськомовне населення піднімає “мовне” питання, скоріш, від незнання діючого законодавства чи то невміння ним послуговуватися, бо у ньому всі права та свободи саме російської мови та її носіїв — захищені. Щодо Закону “Про основи державної мовної політики”, то його основні недоліки у тому, що дотримання прописаних у ньому норм є доволі витратними і потребуватимуть окремого фінансування з бюджетів усіх рівнів. Та найбільш шкідливим цей закон виявиться для унітарності України, оскільки саме завдяки ньому через нашу країну проляже кордон поміж областями з прийнятою російською мовою як регіональною та —”інакодумними”. Дії з “проштовхування” законопроекту демонструють жагу ПР до якомога більшого галасу та колотнечі довкола цих подій. З одного боку, начебто, і свою програмну обіцянку виконують, з іншого — демонструють усю жалюгідність опозиції парламенту нинішнього скликання, оскільки ті вже двічі бездарно програли у штучно створеному скандалі. Та і не віриться, що прагматики Партії регіонів безкорисливо фінансують збори блакитних прапороносців на вулицях столиці. Саме тому сміливо можна прогнозувати, що “мовний” закон не вступить у силу, і причиною його відхилення стане достроковий розпуск Верховної Ради. Далі — позачергові вибори, після яких нас, громадян України, очікують кардинальні переміни. І аж ніяк — не на краще.

ВІКНА ⁵⁰