Чогось сьогодні захотілося мені описати свої враження від подій 1987-го року, коли виникло ото серйозне завалля на вулиці Пархоменка, тепер Вітовського.

Мені тоді було 11 років. Мабуть то було влітку, бо я якраз ночував у будинку своїх бабці і діда на вулиці Пархоменка. Будинок наш розташований біля повороту на вул. Бобинського, це за 700 метрів від краю провалля.

Того ранку, а то була здається неділя, мене розбудив звук напруженого бубоніння. Хтось із кимось про щось говорив і я крізь сон відчув напружену інтонацію, тому і прокинувся.

Здається була гарна погода.

Виявилося, що то говорили бабця і дід. Я  спросоння спершу   ніяк не міг зрозуміти про що мова.

Виявляється дід якраз повернувся з двору, де розмовляв і з сусідом і той розповів, що "запалася вулиця".

Було дивно таке чути, бо мова йшла про ту ж вулицю де були ми, а вроді нічого нікуди у нас не западалося.

Потім дід пригадав, що вранці його розбудив дивний звук. У кімнатах у нас стоять п'єци, відповідно хто знає що воно і яке ,той знає, що таке дверцята в п'єці. То переважно вилиті з алюмінієвого сплаву дверцята (у селах то в кожній пічці є, правда зараз більше з бляхи нержавіючої ). Так от у нас ті дверцята алюмінієві і литі, а отже вони більш масивні. На дверцятах ручка-засув, теж така доволі масивна. Так от надранок оті дверцята, чи ота ручка на них різко стукнули. Спросоння будь-який звук чи стукіт видається дуже гучним, тому на таке звертаєш увагу.

То ж ми з дідом зібралися і пішли дивитися на "провал". Бабця ще дуже наголошувала, щоб я нікуди не йшов і нікуди не впав 

Дід мій, до слова, свого часу працював у шахті слюсарем, тому ми відразу знали що там могло завалитися. Але як виявилося не могли уявити, як саме.

Коли ми вже дійшли до місця де праворуч є стежка, щоб йти на Баню, а відповідно до ями залишалося трохи більше 100 метрів, я вже було навіть подумав, що нас надурили.

Було нормально і чітко видно дорогу, яка доходила до роздоріжжя (тоді там був ДТСАФ, а зараз магазин "Каштан") і не було видно ніяких ям чи завалів. Аж коли ми пройшли ще метрів 80 очам відкрилася жахлива картина.

Дуже шкода, що тоді не було цифрових фотоапаратів, а ще краще камер. Простим фото передати масштаби і враження було б важко. Потрібно б було бути профі, щоб вибрати ракурси і т.д.

Дорога ні з того ні з сього опадала в низ на глибину десь метрів 10-15. Скільки точно не скажу, але найбільше вражало, що стоячи на краю і присівши, ти просто бачив інший край провалля. А будинки, дерева, електричні стовпи, які в ямі все ще тримали дроти, все то було собі ніби як і було, тільки стояло криво.

Саме провалля нагадувало оту криву кислотно-лужного балансу у рекламі Орбіта. Вигляд був доволі сюрреалістисний. Трохи ще нагадувало, знаєте, як знімають фото і відео з великої відстані, а краї зображення розмивають. Потім на відео пришвидчують показ і все виглядає, як іграшкове містечко.

Отак там було. Ще пригадую сильно пахло газом, бо порвало трубопроводи по яких газ йшов до будинків.

Якимось дивом провалля (принаймні з боку від вул. Пушкіна) відбулося якраз між будинками. В тому місці (а то була колись німецька колонія Новий Калуш) будинки не були розміщені так густо, як на Загір'ї чи Височанці, то ж між ними були сади, квітники і т.п. І ті будинки, що опинилися у ямі, просто ніби сповзли разом з усім довкола них і сильно похилилися.

Здається тоді загинув лише один чоловік, на якого обвалився дах і то здається гаражу чи літньої кухні. Дерев'яні ж будинки, яких там була більшість кренилися, косилися, але якось трималися купи.

Ось така маленька оповідь. Років за 50 то вже буде давня історія, тому хотів для історії записати.

Думаю окрім статей у газетах, залишилося небагато документів про ту трагедію, бо то ще був "нормальний совок" і такі речі трималися якщо не у секреті, то принаймні мало афішувалися.

Було б цікаво побачити фото, якщо у когось вони збереглися. Адже ямка була нехила. Майже 200 м в діаметрі. Пригадую, як потім КрАЗами туди цілими днями возили шутер. Земля трохи просідала, а вони все возили і возили...

з.і.

Ось тут можна глянути і навіть поміряти оте провалля. Час пройшов, але з супутника все одно видно різницю між насипаним ґрунтом і природним.