Днями мені до рук потрапила агітка кандидата у народні депутати по нашому округу та чинного нардепа Валерія Келестина і… попри особисте ставлення до представника Партії регіонів, я таки не втрималася від того щоб не пояснити Валерію Васильовичу – як зводять  нанівець  його передвиборну кампанію, бо  мовчки спостерігати за тією пародією  вже  не в силі.

Варто прийняти до уваги те, що передвиборна кампанія цього кандидата розпочалася з прогнозовано провальної епопеї популяризації ідеї об’єднання міста та району,  і скандалу довкола зареєстрованого ним у Верховній Раді законопроекту «про експеримент  з проведення адміністративно-територіального реформування…». «Прогнозовано провальна» пишу тому,  що після об’єднання медицини, коли керівництво  й  жителі району мали змогу відчути усі плюси та мінуси правління нинішньої влади міста –представники освіти району категорично відмовилася від будь яких пропозицій об’єднання. Звісно, що про такий стан справ Валерію Васильовичу навряд чи було відомо. Однак мене вразило, що пан депутат ВР кількох скликань, з юридичною освітою, із досвідом роботи у парламентських комітетах з питань правосуддя  скоріш за все, навіть не читав підсунутого йому законопроекту до реєстрації. Бо про те, що той законопроект ним чи за його участі було розроблено, навіть й  бесіди бути не може. Тому що будь кому, після ознайомлення із тим папером, стає очевидним, що:

- даний законопроект суперечить кільком пунктам Конституції України;

- задля запровадження подібного експерименту необхідно підготувати окрему нормативно-правову базу;

- жодних економічних обчислень доцільності подібного об’єднання навіть не зроблено;

- керувалися у створенні даного законопроекту – як в ньому сказано – виходячи з концептуальних напрацювань та рекомендацій по оптимізації адміністративно-територіального устрою Івано-Франківської області… Втім жодного посилання на так звані концептуальні напрацювання немає. І зрозуміло чому. Бо як у концептуальних напрацюваннях пана Ганущака, на території міста Калуша та Калуського району планувалося утворити дві адміністративні громади із центрами у Калуші та Войнилові. Але таке не відповідає «розмаху думки» пана міського голови. Отож і вийшов такий собі симбіоз концептуальних напрацювань Юрія Ганущака та примхи Ігоря Насалика.

Та ближче до самої агітаційної кампанії…

Так, її головною ознакою стало уникання визнання факту належності даного кандидата до Партії регіонів. Складається враження, що наче як сам пан Келестин соромиться власної приналежності до рядів біло-блакитних, а це наводить громадськість на думку про те, що таки є чого соромитися, бо і так ні для кого його партійна приналежність не є секретом. І це в той час, коли передвиборна кампанія Партії регіонів проводиться куди грамотніше.

Тиражування переліку витрачених коштів у сумі більшій за 2 881 000 грн. на меценатство поруч із задекларованими статками – а це всього лише зарплатня 243729 грн. та одержана матеріальна допомога 34 850 грн. – виглядають звичайною брехнею, або наводять на думки про причетність даного депутата до корупційних схем та розкрадання державного бюджету.

А от на що пан Келестин надавав грошові допомоги вартує розглянути окремо.

Отож, як свідчить інформаційно-агітаційний буклет, що випущений на його замовлення, цитую: «Значні особисті кошти вкладено (!!!) Валерієм Келестиним на будівництво та  ремонт храмів…» - здавалося б – тут сам Бог велів. Але ж чому у церкви пан депутат ВКЛАДАЄ кошти, коли пасувало би просто – жертвувати. Невдало використане слово наводить на думку, що від вкладених грошей пан Валерій очікує дивідендів. Чи не у вигляді голосів прихожан та сприянню такому церковних деканів? Чи не тому його агітатори дозволяють собі закликати зібраний у сільських клубах люд – молитися за депутата Келестина.

Перелік ВНЕСКІВ в освіту та охорону здоров’я у бюджетній сфері фактично є добіркою перлів. Адже тут зазначається, що Валерій Келестин долучився до ремонту та оснащення більше 70 навчальних закладів. Тож виникає питання: то  він дописав собі у заслуги виділення коштів в місцевих бюджетах, чи й направду його депутатська діяльність призвела до настільки великого недофінансування бюджетних установ, що мусів з власної кишені те оплачувати? Хвалитися тут нічим, а у цілях агітації можна висвітлити хіба у ракурсі відповідальності за округ. Бо ж ні одна пересічна людина не стане гордитися купівлею необхідного – тарілки, стола чи постільної білизни, коли ні на чому з’їсти чи спати.

Зокрема, є ілюстрація придбання стільців в один із класів школи – таке видно на розміщеній світлині, котру підписали: «кабінет фізики Пуківської ЗОШ Рогатинського р-ну,  до якого придбано учнівські меблі». Дане поєднання світлини із підписом викликало в мене нестримний сміх – бо як такою «пожертвою» пишається не хто не будь, а тричі депутат ВРУ, котрий в продовж своєї праці у парламенті повинен був зробити так, щоб необхідним інвентарем школи були забезпечені без жодних обумовлень – бо то була його робота, за котру він одержував зарплатню, соціальні пільги та привілеї. Зовсім інша справа, коли б велося про закупівлю власним коштом спеціалізованого шкільного устаткування кабінетів фізики, хімії, чи то апаратури для класу іноземних мов. Але ж тут ведеться про звичайні стільчики – це говорить про крайню зношеність елементарних шкільних меблів у результаті постійного недофінансування галузі – про що якраз і слід спитати з народних обранців.

Теза про «сприяння» виділенню з державного бюджету 90 млн. грн. для придбання новітнього обладнання у медичні заклади міста Калуша – вже аж ніяк не для калушан – це прямий промах авторів буклету. Бо як у Калуші ще свіжа пам’ять про події, що відбувалися довкола тих коштів, як Вишиванюк підписував розпорядження на їх виділення та грозив прокуратурою, коли закуплена медична апаратура не встановлювалася. Та «героєм»  на цих «теренах» у свідомості громади був є і буде – пан Насалик.

Відвертою брехнею у  агітці можна назвати наступне: «Народний депутат України Валерій Келестин проводив активну роботу у ВР задля прийняття закону про проголошення території міста  Калуша та прилеглих сіл зоною надзвичайної екологічної ситуації…» -зауважу, що указ президента був проголосований у ВРУ 12 лютого 2010 року, в тойчас, як пан Келестин працював радником голови наглядової ради ЗАТ«Техно-Центр», а повернувся він до стін ВРУ лише 22 березня 2010, коли всі пристрасті довкола прийняття закону вже давно вляглися. Загадкою залишається його відношення до реконструкції калуських водо-тепломереж та одержання Калушем пільгового кредиту Світового банку у розмірі 9,6 млн. $ США – роботу по котрому, як відомо, проводив Ігор Матвійчук.

Цим самим автори даної агітки змушують читача сумніватися у правдивості наведених в ній тез, бо й так ніхто не стане копирсатися у задавненій інформації.

Окремо варто розглянути висвітлення у агітаційній кампанії депутатської роботи Валерія Келестина.

Старанно поширюються відомості про те, як пан Келестин відкликав свій голос "ЗА", відданий напідтримку «мовного» закону Ківалова-Колесніченка. Ось і на третій сторінці буклету розмістили подання Валерія Васильовича до спікера парламенту з проханням відкликати його голос. Однак на виборця такий факт справляє рівно протилежне враження, рівноцінне прямій заяві Валерія Келестина про те, що він двічі  голосував ПРОТИ зняття Дмитра Табачника з посади міністра освіти.

На п’ятій сторінці агітки розміщено цілий розділ про зареєстровані ним законопроекти соціального характеру, проте забули пом’янути, що дати реєстрацій тих законопроектів аж надто наближені до передвиборчого часу: №10393 від 25.04.2012;№10489, №10485, №10484 від 18.05.2012 та №11171 від 04.09.2012. І звісно ж в агітаційній продукції не згадають про підтримку ним ратифікації угод про перебування Чорноморського флоту в Україні, голосування за Податковий Кодекс та голосу ПРОТИ закону про запобігання легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом.

Ще одним козирем  в агітації штаб пана Келестина чомусь вважає його допомогу у виплаті заборгованої зарплатні освітянам та медикам. Звісно вони не зазначають, що саме Валерій Васильович із фракцією партії Регіонів голосував за прийняття бюджету на 2012 рік, згідно котрого лишалися недофінансованими захищені статті місцевих бюджетів. А це якраз і є зарплати працівників бюджетної сфери. Та вражає сам факт використання такого в агітації, бо незрозуміло на кого намагалися подібним справити враження.

Та ось перломом калуського штабу Келестина можна вважати флеш-моб, котрий ті влаштували під час зустрічі із Анатолієм Гриценком на замовлення ображеного за невиправдані сподівання Ігоря Степановича. Однак організатори акції жодним чином не потурбувалися  про інформування людей, котрі повинні були взяти участь у тім демарші – а шляхом адміністративного тиску зігнали у ПК «Юність» люд  та скерували ними. Наслідком чого Калуш наповнився ображеними та приниженими за те, що їх використала влада як власних бездумних маріонеток.

Звісно, що така передвиборна кампанія жодних позитивних результатів дати не могла. Не допомогли й публікації підроблених рейтингів. Тому вже й наш мер перестав удавати підтримку кандидатури Василя Турчина, а відверто заявляє про своє сприяння в обранні кандидата Партії регіонів, сподіваючись стати доповнення до його низького рейтингу. І це свідчить про одне – депутату ВР, котрий забув про потреби громади, у парламенті турбується лише про лобіювання бізнес інтересів (що засвідчують подані ним депутатські запити), а в доброчинність гроші вкладає… - навіть на глянцеві сторінки агітаційної продукції виставити нічого.