Ось і пережили ми ще одні вибори. Цього разу вони були непростими. Передвиборча кампанія перевершила всі попередні – і не тільки кількістю партій і кандидатів різних мастей і кольорів, а вседозволеністю окремих претендентів, брудною антирекламою, наклепами, підкупом, хабарами і чорним піаром.

По виборчому окрузі №85 з центром у місті Калуші з великим відривом перемогу здобула єдиний кандидат від Об’єднаної опозиції «Батьківщина» та ВО «Свобода» Ольга Сікора. За неї проголосувало 49036 виборців (53,34%). Із суттєвим відривом друге місце у виборчому рейтингу посів кандидат від партії «УДАР» Олег Нижник (його кандидатуру підтримав 16251 виборець, що складає 17,68%), дещо випередивши кандидата від Партії регіонів Валерія Келестина (13643 голосів, тобто 14, 84%). Кандидат від партії «Наша Україна» Василь Питлик отримав 6107 голосів (6,64%), самовисуванець Василь Турчин – 3504 голоси (3,81%), кандидат від Комуністичної партії України Володимир Стула – 2552 голоси (2,77%). Останній у рейтингу – кандидат від Народно-демократичної партії Тарас Федорів. За нього проголосувало 822 виборці (0,89%).

Те, що Ольга Сікора має всі шанси на перемогу, не викликало сумнівів, проте те, що ця перемога буде настільки переконливою і кандидат від Об’єднаної опозиції отримає більшу підтримку, ніж усі конкуренти разом узяті, стало одним із головних сюрпризів цієї виборчої кампанії. Як і те, що жителі Рогатинщини підтримають саме її, а не «свого» регіонала Келестина. Ми вирішили поспілкуватися з Ольгою Мирославівною і запитати в чому саме секрет її успіху.

– Вибори показали мудрість і далекоглядність рішення про створення Об’єднаної опозиції та спільне висунення кандидатів на мажоритарних округах «Батьківщиною» та «Свободою». Лише разом, об’єднавши зусилля, ми могли розраховувати на перемогу. Я перемогла завдяки мудрості західноукраїнського виборця, – переконана Ольга Сікора. – Люди довели, що гроші, які «сипалися» на них на цих виборах від провладної партії і кандидата, є просто засобом для існування, а не мотивацією в житті. Не було би моєї перемоги, якби не було величезного бажання людей до змін, бажання відстояти свою мову, самобутність, своє право на життя у правовій державі. І, звісно, доповненням до мотивованого вибору стала робота моєї команди та моя особиста праця. Люди, які працювали зі мною на виборах, працювали добросовісно і чесно. Вони прийшли у команду не заради грошей, не під тиском, а всупереч йому, працювали на ідею. 

– Хто допомагав фінан­сувати Вашу виборчу кампанію?

– До фінансування моєї виборчої кампанії, в міру своїх можливостей, долучилося кілька калуських підприємців. Неправда, що виборча кампанія коштує сотні тисяч доларів, і мені дуже приємно, що наші виборці довели: гроші не є рушійною силою, якою вони керуються в своєму виборі.

– Ольго Мирославівно, в ході всієї кампанії і вже після виборів опоненти звинувачували Вас і Ваш штаб у застосуванні брудних технологій, у тому, що Ви поливаєте їх брудом. Це також елемент виборчої стратегії?

– Єдиними моїми опонентами на виборах був кандидат від Партії регіонів Валерій Келестин і той каток, який за ним стояв: гроші, адмінресурс, тиск, залякування, підкуп. Людей, особливо освітян, буквально чавили цим катком. Хоча я робила акцент на проведенні зустрічей із виборцями, не дозволила собі побувати у жодній школі, бо не хотіла підставляти людей під удар, боялася щоб їх не звільнили з роботи. Так у Сівці-Войнилівській діти мали необережність зустріти мене з хлібом-сіллю і знаю, що саме через це почали цькувати директора школи.

На виборах я йшла до людей з правдою, і якщо хтось вважає її синонімом бруду, то нехай це залишається на їхній совісті. Справжній бруд – це залякування та адмінресурс, і цьому ще мають дати оцінку  політичні партії, які вважають себе патріотичними та демократичними, і громадські організації нашого міста. Моє завдання сьогодні – захистити людей, яким влада мститиме за поразку свого кандидата, робитиму в цьому напрямку все можливе.

– А як щодо співпраці з ра­йонною та міською владою. Адже, чесно кажучи, виникають сумніви, що Вам вдасться налагодити її з Ігорем Насаликом.

– Є політики, а є громадські діячі. Політики змагаються гаслами і словами. А громадські діячі мають займатися вирі­­шення проблем конкретних територій, за які вони несуть відповідальність, працювати на людей заради них, а не заради  власного піару. Два скликання поспіль Калуш у ВР представляв «регіонал» Володимир Личук, який нічого не зробив для Калуша, хіба що тільки для себе. Через таких депутатів у людей складається враження, що народні депутати є лобістами виключно своїх інтересів. Я маю на меті запевнити людей у хибності таких вражень. Маю великий досвід роботи із соціально-незахищеними верствами населення і над цим працюватиму й надалі. Пріоритетні завдання – екологічні проблеми Калущини і стан доріг у районі. Я сподіваюся на конструктивну співпрацю із з міською та ра­йонною владою і розраховую, що разом ми зможемо максимально ефективно вирішувати проблеми громад. Іншого шляху просто не існує.

Думаю, що, попри все, що відбувалося на виборах, ми все ж таки тісно співпрацюватимемо з Ігорем Насаликом. Адже він – обранець громади, і калушани йому довірили питання соціально-економічного розвитку міста. Тому все, що зможу зробити для громади, – робитиму.

Ще перед виборами в прямому ефірі міського телебачення, я заявила що подам руку Ігорю Насалику і, незважаючи на всі розбіжності у поглядах, зроблю все можливе для нормальної співпраці. Вже після виборів я зателефонувала у приймальню міського голови і мала намір прийти до нього для того, щоб виконати цю обіцянку. Але мені відповіли, що мер у відпустці і його не буде на роботі до Нового року. Чесно кажучи, зважаючи на ті проблеми, зокрема з водопостачанням міста, виплатою заробітної плати, які під кінець року є актуальними в місті, це дивно. До мене доходить інформація, що міський голова, який підтримував на виборах висуванця Партії регіонів, м’яко кажучи сильно розчарований результатом, і розпочинає реалізацію свого плану помсти громаді за її вибір. Мова йде про те, що в загальноосвітніх навчальних закладах не буде охорони, що працівників органів місцевого самоврядування позбавлять надбавок і доплат, про скорочення штатів, обмеження безкоштовної медицини та інші речі. Мотивація – відсутність коштів і необхідність привести видатки у відповідність із тим, що дає місту держава. Але проблеми почалися не вчора, то чому питання порушили одразу після виборів? Я вважаю, що політика, яка велася в місті, є провальною, і не варто міському голові свій провал перекладати на плечі громади. Потрібно провести чіткий аналіз, визнати, що Калуш знаходиться в борговій ямі і думати, як виходити з цієї ситуації. Якщо в нас немає коштів на утримання мережі закладів, на надбавки, то перебудовуватися необхідно. Але починати треба не з охоронців і медсестер, а з можновладців. Чому в нас три заступники міського голови займаються гуманітарними питаннями, а на утримання верхівки влади йде більше мільйона гривень на рік? Такого марнотратства інші міста собі не дозволяють. Чому при таких боргах за тепло, наші чиновники роблять у кабінетах євроремонти і за бюджетні гроші купують далеко не бюджетні меблі, килими, люстри, оргтехніку?

Коли Ігор Насалик став міським головою, він замовив аудит господарської діяльності свого попередника Романа Сушка. Його так і не оприлюднили. Настав час провести аудит теперішньої ситуації, зробити висновки і рухатися далі. Я вважаю і не раз про це казала, що такі речі як витрачання міського бюджету мають бути на постійному контролі громади. Чому Сушко щотижня оприлюднював у комунальній газеті детальний звіт про те, скільки грошей надійшло і куди вони витрачені, а в останні роки такої інформації немає? Чому влада європейського міста не хоче бути прозорою для контролю громади? Це потрібно змінювати. А не утискаючи людей, підводити їх до думки, що мовляв у безгрошів’ї винен новообраний народний депутат і Ви, бо неправильно голосували. 

– Чи будете Ви підтри­мувати законопроект «Про експеримент з проведення адміністративно-терито­ріальної реформи на території Калуського району та міста Калуша», поданий до Верховної Ради Вашим опонентом на виборах Валерієм Келестиним?

– Адміністративно-територіальна реформа, на мою думку, потрібна. Проте, не в тому вигляді, в якому її просували як політичний проект Валерій Келестин та Ігор Насалик. Над цим питанням необхідно працювати, і єдине, про що я сьогодні можу сказати напевне, це – жодної реформи без вивчення громадської думки бути не може.

– Чи думали Ви в якому комітеті ВР хотіли б працювати?

– Думаю, що це міг би бути комітет регіональної політики. Це дає можливість впливати на формування регіональних програм та на розподіл коштів для їх реалізації і таким чином ефективніше сприяти вирішенню потреб громад. Від нашої області у ВР йде потужна команда депутатів-однодумців, і ми разом будемо працювати в інтересах громад нашої області.

Звісно, йдеться і про виконання політичних ініціатив, із якими наша політична сила йшла на вибори, зокрема – це імпічмент Президента. Але вже нині, аналізуючи результати виборів, бачимо, що ключові важелі впливу в парламенті залишилися в провладної партії.

– Чи плануєте переїзд до Києва?

– До Києва переїжджати не планую. Проте, і бізнесом за­йматися також уже не буду, бачу себе в політиці, і це – моя стихія. В мене дорослі діти, яким і передам свої справи, а ресторанний напрямок бізнесу планую закрити.

– Удачі Вам.

Розмовляли

Світлана ЯКИМЕНКО, Ірина БІЛИК

Західний вісник ⁰