Коли проходиш проспектом Лесі Українки, то неможеш не помітити чималий за розмірамирек­ламний щит, з якого з надією споглядають на нас юні хокеїста Виявляється, вони розшукують тих хорошихта чуйних дядь-стнсорів і меценатів, які б допомогли їм повноцінно опановувати таким за­хоплюючим видом спорту, як хокей із шайбою, шліфувати свою спортивну майстерність і, мож­ливо, у недалекому часі стати славнозвісними фірсовими, рагулінами, харламовими, куськіними, примножуючи славу українського хокею.

Та, вочевидь, віднайти отих небайдужих дядь їм і досі не вдається, бо рекламний щит красується тут уже не один місяць. Власне, подібна проблема нині існує не лише у юних хокеїстів, а й керівницт­ва льодового палацу, яке потерпає від фінансових негараздів, а тому не може звести кінці з кінцями. Через це останнім часом льодовий палац у Ка­луші практично не функціонує. Починаючи з січня 2009 року, відколи цю спортивну споруду було введено в дію в нашому місті, калуська льодова арена більше простоює, ніж працює.

-Вся біда в тому,—зізнається директор арени Євген Геренда, - що і досі ще не визначено ста­тус льодового палацу в Калуші. З одного боку, не поспішає розлучитися зі своїм дітищем проф­ільне міністерство, бо вартість споруда сягає 20 мільйонів гривень і віддати її комусь у дарунок не дуже хочеться. Хоча на утримання цієї спору­ди потрібна кругленька сума, а таких коштів у міністерстві не передбачено. А з іншого боку, не проти взяти льодову арену під своє крило як область, так і місто. Однак у міністерстві начебто на словах не проти, а віддавати її не наважуються. Ось у такому вакуумі невизначеності і перебу­ває нині ця міська спортивна споруда.

І через оцю прикру та незрозумілу невизна­ченість, а також відсутність необхідного фінансу­вання льодовий палац у Калуші не має змоги по­вноцінно функціонувати. Окрім численних недо­робок, які успадкувала від будівельників новобу­дова, даються взнаки і часті відключення споруди від електромережі за неоплату. А тому уже нині, хоч льодовий палац діє трохи більше двох років, приміщення відчуває потребу у терміновому ка­пітальному ремонті, бо його руйнує грибок. Вод­ночас потребує заміни і водоканалізаційна мере­жа, яка у свій час неодноразово виходила з ладу і зараз покрита численними хомутами, що не сприяє її ефективному функціонуванню. Не краща кар­тина і з постійним електропостачанням.

Щодо останнього, то слід визнати, що нині кері­вництво найбільшого підприємства міста - ТОВ «Карпатнафтохім» намагається підсобити колекти­ву льодового палацу з вирішенням цього болючого питання. Власне, нафтохіміки уже не раз виручали дирекцію цієї спортивної споруди стосовно пога­шення боргів за використану електроенергію. І в даний час ТОВ "Карпатнафтохім" своїм коштом зво­дить нову кабельну лінію для забезпечення проект­ного і надійного енергопостачання цього об'єкта.

—Така невизначеність із статусом льодової арени, - продовжує ділитися своїми думками Євген Геренда, важким тягарем лягає на плечі колективу. Маємо чимало клопотів, вирішення яких потребують фінан­сової підтримки. Тому нам нічого не залишається, як ходити і «жебрати» необхідні кошти де тільки можна і в кого можна. Всі начебто не проти допомогти, але ніхто не поспішає. Добре, що хоч в «Карпатнафтохімі» з розумінням поставилися до однієї з найболючіших проблем, якою уже тривалий час є надійне енергоза­безпечення.  Сидіти і очікувати на кращі часи, знаючи про те, що зволікання вкрай небезпечне, я особисто не можу і не звик. Тому й вирішив вже й за власні кошти розпочати хоч якийсь ремонт приміщення льодової арени, адже грибок свою справу зробить...

"Калуський нафтохімік"

Богдан Тимків.