Вже ні для кого в Україні, мабуть, не є дивиною, що наші народні обранці – «еліта суспільства, цвіт нації» – роблять усе, що їхній душі заманеться. Не встигли вщухнути пристрасті стосовно регіонала Ландика-молодшого, який у липні в одному з ресторанів Луганська побив дівчину (та й не так вже дивно для Луганська, чи то Донецька), як черговий раз прославилося й наше місто. Чому черговий? Бо ж у результаті безпросвітних пиятик та гульбищ  «борців» за європейськість нашого міста (а ля нова Конча Заспа) у владі, час від часу потерпають окремі громадяни. Розповідали, як нещодавно один із калуських високопосадовців, їдучи за кермом  власного авто з чергового «відпочинку» в стані «нічого небачучому», на центральній дорозі в Підгірках врізався в припаркований на узбіччі автомобіль, біля котрого трійка молодих людей бортувала колесо. На щастя хлопці тимчасово відійшли трохи вбік, тож авто з п’яним чиновником-мільйонером врізалося в те саме місце, де й проводився ремонт. Господь помилував молодих людей. А чиновник? Чиновник розвернувся і втік. Його, звичайно, віднайшли й кошти (хоча й не всі), та повернули, не дарувати ж київським мільйонерам старенького Жигулика, заробленого власними мозолями. А «недоторканий»? Він навіть до уваги не взяв таку дріб’язкову  й не поодиноку для нього пригоду, втрату автівки, купленої для їзди по наших дорогах – не на власному ж Бентлі в нашому селі їздити?

І ось не забарився й черговий інцидент, ну просто як у Лас-Вегасі. П’яного «недоторканого» з партії влади обганяє ще недавній (очевидно, не його) виборець із дружиною та сином. Невдячний люд, замість того, щоб вступитися на узбіччя, дозволив собі не тільки обігнати того, хто за нього дбає, голосуючи у Верховній Раді за пенсійні та земельні реформи, щоб наша з Вами пенсія за рамки прожиткового мінімуму не дай Боже не вилізла й щоб жилося краще (не нам, звичайно), а ще й трафив дати здачу, коли народний обранець, дихаючи йому в обличчя перегаром, почав розмахувати неабиякими кулаками:

– Ти не знаєш, хто я?! Я тобі покажу!

Тут же до місця пригоди під’їхав син, який за сумісництвом ще й помічник  «недоторканого», з мажорним колегою, якому питання християнської моралі теж незрозумілі. Тож молодики й розрядили в непокірного «холопа» обойму з травматичного пістолета, щоб надалі всім було зрозуміло, хто є хто і де чиє місце. Так до кінця й не зрозумівши, хто перед ним, молодий чоловік упав, отримавши сім куль у живіт, руки та ноги. В результаті стрільби 32-річний житель вулиці Біласа і Данилишина, батько двох маленьких дітей потрапив до хірургічного відділення лікарні, а медики отримали від керівництва сувору заборону давати будь-які коментарі з цього приводу, з хворим буцімто нічого й не сталося, якихось там сім куль у тілі, міг би й удома (амбулаторно) пересидіти. І щоб ніякий журналюга (а приїжджали навіть із центральних каналів телебачення) не прорвався до палати, хворого пильно охороняли правоохоронці. Наше місцеве телебачення ж зробило вигляд, що нічого не відбулося й вперто відмовчувалося. Що ж, роботи в них вдосталь, то владу потрібно похвалити, то репортаж про чергове святкування в місті чи районі відзняти, коли ж тут думати про проблеми окремих членів громади.

Хто винен у цій злочинній пригоді? Думаємо... і сам Його Величність Мер, і районна влада, які, при повному економічному занепаді, влаштували в селі Верхня барвисте свято, де за державні  кошти  вітали, нагороджували  «себе коханих» за прорив у соціально-економічному розвитку району, прекрасні районні дороги, ями, котрі нашвидкуруч засипали камінням із ріки (цікаво, в скільки це обійшлося районному бюджету?), співали й пиячили до надрання. Звідтіля, поговорюють, і їхав «змучений нарзаном» народний обранець. Або, за іншою версією, повертався зі свого ресторану, де відзначав його розширення. Чому поговорюють? Бо сам він стверджує, що в той час... спав.

Міліція ж офіційно підтвердила факт конфлікту, порушивши кримінальну справу за фактом хуліганства із застосуванням зброї,  розслідування під особистий контроль узяв міністр внутрішніх справ. Мажорні дітки арештовані. Залишилося встановити винного. Чи допоможе депутатський мандат, чим закінчиться справа – поки невідомо. Щиро сподіваємося, що ним справедливо буде той, хто справді винен. Єдине, що в цій ситуації є щирим – це народе обурення.  Адже в даному інциденті є не тільки правова, але і моральна сторона, яка «не вписується» в жодні рамки. Українці вже втомилися від безкарності «мажорів», які б’ють людей, давлять їх своїми позашляховиками, стріляють у них, плутають із дичиною і практично ніколи не несуть за це відповідальності. «Мажорство», як соціальний феномен, можливе тільки в умовах загального страху перед можновладцями, змови, мовчання, позиції «моя хата з краю». Ми ж, гідні нащадки своїх волелюбних  батьків, які віками так важко виборювали нам незалежну державу, не повинні мовчати і терпіти. Український народ – не «терпили». Україна – наша країна, і ми в ній – діти, громадяни, незахищені владою, котру самі собі обрали.

Західний вісник ⁰