Все частіше ми порівнюємо Україну з Ізраілем. Єврейська держава, як і наша, приречена співіснувати з ворогами, які намагаються його знищити. Ізраілю, як і Україні, в найтяжчі часи ніхто не допоміг вистояти в боротьбі, крім СРСР, який організовував поставки невеликих партій озброєння наперекір Заходу. У всьому іншому ми різні.

В Ізраілі мілітаризоване суспільство, добре розвинутий оборонний комплекс, загальна військова зобов’язаність, культ солдата, політика сили, готовність битись до кінця та перемагати. У нас – загальна             , хронічна розгубленість, масове ухиляння від проходження військової служби, намагання тих, хто при владі, будь-що заробити на війні, невпевненість у власних силах, домовленості з агресором, пораженські настрої…

 НАТО готується до можливої війни. Литва, Латвія, Естонія зміцнюють свої крихітні збройні сили. Польща створює резервну територіальну армію, демонструє та пропагує здоровий мілітаризм. І тільки ми відмахуємось від війни, що четвертий рік іде в нашій країні, як від надоїдливої мухи, сподіваємось на заступництво Заходу, на неминучий в близькому майбутньому розвал Росії, на ракетну «зброю відплати» - улюблену іграшку нашого високого керівництва…

Якби моя воля, я би поділив все населення держави на дві частини. Не по мовному ознаку, не по національності, не по кольору шкіри чи «ай-к’ю» - по готовності захищати свою країну, свою родину, своїх дітей. Точно за Ханлайном: не хочеш захищати свою країну – не можеш обирати та бути обраним, займатись політикою, керувати, судити, викладати, працювати в ЗМІ. Зробити націю боєздатною можливо тільки усуненням від влади та загалу боягузливих зберігачів своїх кісток – тих, хто боєздатність підриває.

Суспільство необхідно мілітаризувати. Нам потрібен культ воїна, потрібна своя резервна армія, потрібні підготовлені солдати в кожному місі, в кожному селі. І це стане найкращим захистом від путінської агресії. Тому що воювати з багатомільйонною армією вільних, свідомих, добре підготовлених громадян не наважиться навіть кремлівський божевільний.