20 лютого в Калуській центральній бібліотеці відбувся тренінг-семінар на тему «Природа влади в Україні як причина корупції та відсутності реформ. Антикорупційні розслідування».

Зустріч організувала громадська організація «Київські Діалоги» за підтримки міжнародного фонду «Відродження». Менторами на заході були двоє політично активних калушан, які наразі живуть в Івано-Франківську – Ігор Ткач та Ярослав Романишин. Та головна увага була прикута до Тараса Возняка.

Тарас Возняк – засновник і головний редактор культурологічного журналу «Ї», а окрім того, політолог та активний блогер «Української правди». Возняк почав з визначення самого поняття корупції. За словами політолога, корупція необов'язково визначається в грошах чи якихось матеріальних благах. Корупцією, за його твердженням, може бути якась державна нагорода чи коли син депутата теж стає депутатом від тієї ж партії (для Калуша дуже актуальний приклад).

Пан Возняк вважає, що сьогоднішня економічна модель країни, яку на 60-80% контролює з десяток олігархів, сформувалась у часи Леоніда Кучми. При цьому середній клас в Україні складає приблизно 12%. Для порівняння в сусідній Польщі середній клас сягає десь 60-80%. В східних сусідів, Росії, за даними Возняка, прошарок середнього класу ще менший, аніж в Україні і становить 5%.

Згідно з теперішньою моделлю нашою державою по суті керують олігархи. В Росії ж олігархи з приходом Путіна – під ним. Саме таку модель хотів запозичити й імплементувати в Україні Віктор Янукович. Але йому цього не дало зробити як суспільство, так і олігархат. В цьому, на думку Возняка, й різниця між революціями 2004 і 2013 років. В першому випадку проти Януковича виступило населення країни, в другому – інтереси олігархів співпали з інтересами суспільства і, як наслідок, в Україні не прижився досвід Росії чи Білорусі.

Далі калушани у форматі «круглого столу» почали ділитись своїм досвідом взаємин з корупцією. Так, поет Іван Ткачик згадував, як працював у міській раді. Саме тоді приватизовувалась будівля, де у радянські часи знаходився ресторан «Ільмень». До пана Ткачика підходили люди, які пропонували купити будівлю за 3 мільйони гривень, але він наполіг на проведенні конкурсу і був вкрай здивований, коли внаслідок торгів будівлю купив підприємець зі Львова за 7,5 мільйона гривень.

Також мова заходила про побутову корупцію, наприклад, у медичних закладах, за так звані «подяки» та корупцію вищого рівня серед суддів. Відтак заговорили за Ігоря Насалика. Спершу його згадували в контексті калуської екологічної афери з вивезення гексахлорбензолу і комісії, що цю аферу розслідує, яку нардеп очолює. Також прізвище Насалика звучало щодо закупівлі ліків по Програмі безкоштовної медицини. Нагадаємо, що журналістське розслідування Оксани Пілянської підтверджує, що більшість тендерних торгів на мільйони гривень щороку виграє компанія «Укрмедекспорт», яка зареєстрована на куму Ігоря Насалика – Ольгу Билів. Та основна маса калушан до наведених у розслідуванні фактів залишається байдужою. Присутніх на тренінгу зацікавило, чи поданих у статті матеріалів достатньо, щоб справою зацікавилась прокуратура. На це Возняк відповіді не дав. Зате поділився думкою, що у всіх цих історіях Насалик не винен, це проблема громади Калуша, яка не вміє відстоювати свої інтереси. А пана Насалика, мовляв, взагалі можна ставити у приклад – він якраз демонструє, як потрібно діяти у власних інтересах. «Адже рука не може згинатися в лікті назовні, а лише в середину», – сказав і продемонстрував усім спікер.

До Возняка були й зауваження, мовляв, думали, що він приїде і дасть якісь практичні поради, як боротися з корупцією. У відповідь на це Тарас Возняк розказав історії активних львів'ян, які пробували протистояти Андрію Садовому, та порадив, якщо хтось хоче боротися з корупцією – почати писати про неї хоча б у Фейсбуці.

Після двох годин обговорення проблеми корупції учасники семінару, можливо, й не збагатилися практичними кейсами, як з нею боротися, але й публічна дискусія про корупцію у такому місті як Калуш теж чогось варта.

Андрій КОГУТ

Друге фото - Ігоря ТКАЧА

КАЛУШ ФМ ⁰