Піднялась героїв сотня в небеса.

Реквієм озвучуєш їм шлях,

Перед Господом звітує вже душа,

На землі покоїться їх прах.

Не всихають сльози матерів :

Син єдиний впав на полі бою.

Серце розривають біль і гнів,

Гордість перемішана з журбою.

Як мені без тебе жити,сину?

Що розвіє розпачу пітьму?

Бо невістки я вже не зустріну,сину,

І внучат на руки не візьму.

Скоро вишні зацвітуть в нас біля хати,

Великодні дзвони загудуть,

Та без тебе свято-тож не свято!

І життя-мов сіра каламуть.

Та одне втішає мене,сину!!!

Не даремна жертва ця твоя,

Ти віддав життя за Україну!!

Плачу і горджусь тобою я.

Плач той «Пливе кача по Тисмині»

Крає всім нам серце,мов штики,

Героям слава!! Слава Україні!!

І вічна всім їм пам'ять на віки!!! 

Михайло Червоноградський