Родина сподівалася, що син повернеться в армію інструктором. Але він переконав комісію, яка давала йому другу групу інвалідності, щоби дали третю. Бо інакше не зміг би служити. А так – навіть переконав командирів відправити його на передову.

Боєць не мислить життя без захисту Батьківщини. Калушанин Стас Стовбан – один з тих, кого бойовики взяли в полон, коли обвалився термінал Донецького аеропорту.

Чоловік втратив ногу, але не жагу до життя та любов до України, йдеться в сюжеті ТСН.

На позиціях під Горлівкою він лише на перший погляд звичайний оборонець укріпрайону. Насправді – людина-легенда.

”Це взірець контрактників наших. Людина, незважаючи ні на що іде, воює, захищає. І не шукає собі якихось там причин, пільг”, — кажуть про героя.

Зважати ж було на що. Стас пройшов бої за Донецький аеропорт у найпекельніший – останній тиждень оборони. Перший підрив термінала пережив без поранень, а ось під час другого його придавило плитою.

”Мене з-під завалів дістали, я ще відстрілювався. Під ранок свідомість втратив. Цілу ніч у мене була перебита артерія, від втрати крові я знепритомнів”, — пригадує боєць.

Уже в інвалідному візку заявив, що хоче стрибати з парашутом і повернутись на передову.  На службу Стас повернувся вже через півтора місяця як встановили протез. Мати Галина пригадує, що ще в червні син був на візку, в серпні зізнався, що підписав контракт, і вже у вересні повідомив, що на передовій.  Він був без свідомості, коли потрапив у полон.

”Мені обидві ноги придавило плитою. Одну в полоні ампутували вже. В принципі, жалітися гріх – мали мені дві ноги відрізати, відрізали тільки одну”, — розповів Стас. Згодом бійця обміняли. Півроку шпиталю, зізнається, були справжньою мукою. Мріяв якнайшвидше повернутися до своїх.

”Чесно сказати, мені зразу після ампутації в ніч цілу ніч снилось, як я бігаю. Я вже не міг просто дочекатись, коли мені той протез поставлять”, — каже солдат.

На службу він повернувся через півтора місяця після того, як встановили протез. “Мама плаче, тато каже, що я дурень, а я що зроблю? Я думаю, вони мене зрозуміють”, — каже боєць.

Батьки Стаса розповідають, що син захоплювався футболом і був воротарем. Тепер світлини – лише фронтові. Мати Галина пригадує: ще в червні син був на візку, а в серпні зізнався, що підписав контракт, і вже у вересні повідомив – на передовій.

”У животі так холодно стало… Я не думала ніколи, що він піде воювати. Він ще як був у полоні, з Донецька дзвонив, сказав: зі мною все буде добре, я ще буду стрибати з парашютом, не переживайте. Він вже тоді нам говорив, що він буде служити”, — пригадує вона.

Родина сподівалася, що син повернеться в армію інструктором. Але він переконав комісію, яка давала йому другу групу інвалідності, щоби дали третю. Бо інакше не зміг би служити. А так – навіть переконав командирів відправити його на передову.

”У мене маленького мрія була бути військовим. Хотів офіцером стати, але якось не складалося. Знайшов себе тут. Може, колись офіцером і стану, не знаю, буде видно”, — каже Стас.

Побратими кажуть, що нехай він і не офіцер, але точно приклад для усієї української армії. ”Якщо такі люди будуть служити в армії, професійні люди, то ніякий сепар, ніякий москаль на нашу українську землю ногою не стане”, — кажуть бойові товариші Стаса.

Як повідомляли ”Вікна”, “кіборг” Станіслав Стовбан отримав новий протез і повертається в армію керувати взводом.

у “кіборга” Станіслава Стовбана, який пережив не тільки пекло Донецького аеропорту, але і полон, не було шансів вижити після того, як на нього впали уламки підірваного терміналу. Але він вижив всупереч травмі, несумісній із життям, і колосальній втраті крові. Його і ще вісьмох українських військових обміняли на дев’ятьох затриманих бойовиків.

Автор: ТСН

ВІКНА ⁰