За прогнозами прикарпатських науковців, за 3-4 роки розсоли Домбровського кар’єру потраплять до калуського водозабору, адже нині вже сягнули рівня водоносного горизонту. Єдиний безальтернативний вихід — переробляти ропу. У місті вже зареєструвалося ТзОВ “Калуська соляна компанія”, до якої ще мають увійти італійська та австрійська фірми. Вартість проекту обчислюється у межах 100-120 млн. євро. Калуська ропа може стати не тільки вигідним бізнес-проектом, але і перетворити місто на оздоровницю.

Минулих років до Домбровського кар’єру була прикута велика увага влади та громадськості: на кар’єрі нібито виявили гексахлорбензол, а держава виділила майже мільярд гривень, щоб остаточно очистити Калуш від небезпечних відходів. ГХБ вивозили з полігону захоронення та з Домбровського кар’єру. А вже цього року прокуратура виявила: упродовж 2012-2013 років було сплачено 439,4 млн. гривень бюджетних коштів на витрати із завантаження, розвантаження, логістичні послуги, ідентифікацію відходів, їх перевезення з портів України до Польщі, Великобританії та Франції. Проте, як з’ясувалося, проведені роботи не підтверджені фінансовими документами.

Торік фінансові потоки на вивезення ГХБ несли до Калуша і делегації чиновників. Але, попри те, що на Калуш держава витратила величезні кошти, місто екологічних проблем не позбулося. А цьогоріч, скидається на те, про проблеми Домбровського кар’єру взагалі забули. Тим часом, нещодавно відбулася нарада у заступника голови ОДА Любомира Слободяна. На ній професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу Едуард Кузьменко заявив: рівень розсолів у Домбровському кар’єрі сягнув водоносного горизонту. І за 3-4 роки розсоли потраплять до міського водозабору та Лімниці, а звідти — у Дністер. Крім того, забруднення від хвостосховищ нині — за 250 метрів від міського водозабору.

РОЗСОЛИ ЯК ЦІННІСТЬ

У квітні у Калуші було зареєстровано ТзОВ ”Калуська соляна компанія”. За даними  єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців, її утворили троє осіб: Андрій Кінаш, який вніс до статутного фонду 4,5 тис. гривень, Андрій Марчук, який здійснив аналогічний внесок, та — Василь Петрів, який вклав у спільну справу тисячу гривень. Однак, новостворене підприємство зі статутним фондом 10 тис. гривень має дати старт потужному проекту, який у перспективі може вирішити кілька екологічних проблем у Калуші та навіть — перетворити місто на оздоровницю.

— Переробка розсолів вирішить, принаймні, одну екологічну проблему міста: зупинить зростання рівня розсолів Домбровського кар’єру та попередить їхнє поширення і забруднення територій, — каже директор ТзОВ “Калуська соляна компанія” Василь Петрів.

У екс-голови Калуської РДА — кабінет в “інженерному корпусі”, що на вул. Євшана. Кабінет — завішаний фото різноманітної техніки. “Вікна” впродовж кількох днів не могли зустрітися із Василем Петрівим: як і раніше — у нього постійні наради в області. Однак, цього разу стосуються вони не бюджетних процесів, а — екологічно-бізнесових питань.

— Із італійською фірмою WOMM про переробку розсолів ми вели переговори, ще коли я був заступником міського голови (Василь Петрів був призначений на посаду голови РДА у 2011 році.  До того часу він перебував на посаді заступника міського голови. — Авт.). — У 2013 році був підписаний Меморандум між ОДА та італійською фірмою WOMM. Однак, досі італійців зупиняло те, що їм не передали переробку розсолів. Тобто, Рада кредиторів ВАТ “Оріана” не затвердила план санації підприємства. Але у цей план не було включено екологічну частину. Нині на ВАТ “Оріана” — новий керуючий санацією, а також складений план санації, який має затвердити Фонд держмайна. Й у цьому випадку екологічна складова вже передбачена.

Італійці для втілення проекту облюбували колишнє приміщення гаражу БєлАЗів на Домбровському кар’єрі. Ідеально — якщо його вдасться викупити: для цього продаж приміщення мають внести у план санації. Інакше — приміщення або орендуватимуть, або запишуть “Оріану” у співзасновники. Планується, що у спільне підприємство, крім “Калуської соляної компанії”, увійде італійська фірма WOMM, яка внесе технології, вартістю приблизно 20 млн. євро, та австрійська фірма, участь якої у проекті — пошук ринку збуту. Загальна вартість проекту — у межах 100-120 млн. євро (враховуючи реконструкцію приміщень, підвідні мережі тощо. — Авт.).

Віце-президент компанії “Vomm” Рікардо Перес Джил (зліва) та власник фірми “Godiver” Дітер Файєртаг (справа) мали намір переробляти калуські розсоли і продавати їх у Західну Європу. З цією метою вони 2012 року побували на Прикарпатті. Фото з архіву “Вікон”

— Співзасновниками “Калуської соляної компанії” є підприємці зі Львова, які займалися вирішенням проблем Стебницького рудника, — каже Василь Петрів. — Фірма отримала ліцензію на переробку небезпечних відходів і готова приступити до роботи. Українці пропонують свою технологію, яка доповнить італійську. Скажімо, українська технологія допоможе розділити розсоли на кілька компонентів. На питання від ”Вікон”, яким усе ж є внесок у розвиток компанії самого Василя Петріва, він відповідає:

— Гадаєте, що я на посаді голови РДА міг накопичити капітали? Усе, що накопичив за час перебування на посаді заступника міського голови, розійшлося, поки працював у РДА.

Василь Петрів каже: буде директором. Хоча, як уже дослідили “Вікна”, Василь Петрів мінімальний внесок у компанію здійснив, й, очевидно, отримуватиме не тільки зарплату директора, але і — пропорційні прибутки.

ПРОЦЕС ПІШОВ? 

Процес переробки розсолів виглядатиме так: завдяки спеціальному обладнанню розсоли забиратимуть приблизно з 20-метрової глибини, подаватимуть на установку, випарюватимуть та розділятимуть на калійні добрива та технічну сіль. Калуські добрива практично унікальні: вони містять мінімальну кількість хлору, тож, фактично, вважаються безхлорними. Зараз Україна завозить добрива із сусідніх Росії та Білорусі, витрачаючи мільйони гривень щороку.

Однак, коли буде втілений проект і чи буде взагалі, залежить від того, чи отримає італійська фірма кредити. Інвесторів гальмує загальнополітична ситуація у країні. Від того, як розвиватиметься ситуація, залежить і те, чи буде технологія забезпечена життєво необхідними компонентами. Так, для того, щоб установка працювала, потрібне паливо. Першопочатково інвестори покладали надію на Західну Україну, як на Карпатський регіон, забезпечений сировиною. Однак, потужностей явно не вистачає. Тому, як паливо, вирішили використовувати вугілля. А поставки вугілля, знову ж таки, залежать від ситуації на сході країни. 

— На установці стоятимуть сучасні фільтри, — запевняє Василь Петрів. — Тож, серйозного навантаження на атмосферу боятися не варто. Це ж — не викиди від ТЕЦ: масштаби — різні.

У пошуках палива для установки знайшли ще один варіант, який запустить наступний еко-проект: сортування сміття, і біопаливо — як результат. 

— За попередньою схемою, яку розробив калуський ДНДІ галургії, тепло, яке отримуватимемо від роботи установок, буде використовуватися у двох циклах. Раніше це було проблемою, адже доводилося думати, куди утилізувати гарячу воду, яка утворювалася б у результаті роботи італійської установки. Але ми знайшли вихід: зайве тепло будемо віддавати на установку, розроблену за українською технологією. У результаті вода охолоджуватиметься до 40 градусів.

Окрім названої Василем Петрівим проблеми, існувала й інша: калуські розсоли могли містити отруйні домішки, адже кілька років тому у Домбровському кар’єрі проби води і грунту засвідчили перевищення норм свинцю, ртуті, гексахлорбензолу та інших отруйних речовин у кілька сотень разів.

— Проби, у яких минулих років були виявлені небезпечні речовини, брали із відвалів, бортів Домбровського кар’єру. Ми не будемо чіпати ні борти, ні відвали — ми будемо переробляти розсоли. І навіть, якщо в озеро кар’єру потрапляли важкі метали, вони всі осідали на дно на глибині 100 метрів. А платформа забиратиме розсоли із глибини 20-30 метрів. Але навіть, якщо аналізи підтвердять, що розсоли містять важкі метали, є технологія, яка дозволить їх відділяти.

Відео: Bogdan Pereimybida/Youtube

КАР’ЄР ЯК ЗОНА

Проект переробки розсолів містить у собі і рекреаційну складову — перетворення Домбровського кар’єру на оздоровницю. Більше того: тільки із початком переробки розсолів відкривається така можливість, адже збільшуватиметься прісна частина розсолів.

— Це — ідея професора львівського відділення Національної Академії наук України Олександра Гайдіна. Наші розсоли навіть кращі за солотвинські, бо, крім кам’яної солі, містять калій і магній — речовини, які серйозно впливають на діяльність суглобів. Свого часу, коли я був головою РДА, ми уклали угоду із івано-франківським медичним університетом, який досліджує лікувальні властивості наших розсолів. Це — довготривалі дослідження. Хоча багато наших калушан і зараз купаються у хвостосховищі. І почуваються значно краще.

У Домбровському кар’єрі міститься майже 31 млн. кубометрів калійних руд. 10 млн. кубометрів руди уже розчинилося. Ці поклади — безповоротно втрачені, адже осушити кар’єр не вдасться.

— Чим більше ми забиратимемо знизу розсолів, тим інтенсивніше розчинятимуться породи. У кар’єрі ще приблизно 20 млн. кубометрів розсолів, а щороку планується переробляти близько 600 тис. кубометрів розсолів. Цього проекту вистачить ще для наших дітей й онуків, — вважає Василь Петрів. 

Поряд із тим, Калуш має серйозну перспективу по видобутку руди. Адже, у 1986 році розпочалося будівництво рудника Пійло. Його будували над покладами руди у понад 408 млн. кубометрів. Для порівняння: за Радянського Союзу переробляли 2 млн. кубометрів руди на рік.

РОЗСОЛИ І ПРОСІДАННЯ

Проект із переробки розсолів — це, окрім всього, ще і шанс зменшити інтенсивність просідань земної поверхні над шахтними виробітками.

— Усі наради не дали жодних результатів, — каже Василь Петрів. — Тому, що чим далі, тим більші суми називаються. Я пропонував просте рішення, принаймні, однієї із проблем: моніторити просідання і визначити безпечні для проживання території, підвести туди інженерні мережі і дати людям можливість будуватися. Наприклад, на вул. Пархоменка у Калуші почали відселяти людей лише тоді, як провалилася земля. Потрібно спостерігати: коли швидкість просідання буде перевищувати 100-200 мм на рік, тоді потрібно відселяти.

За рахунок технології переробки розсолів інтенсивність просідань можна суттєво зменшити. Нині відпрацьовані шахти рудників частково заповнені розсолами — близько 20 млн. кубометрів. Ропу можна викачувати і переробляти, а шахти, натомість, заповнювати пульпою, що зміцнить земну поверхню.

Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і створили місту славу передового промислового центру. Проект із переробки розсолів Домбровського кар’єру може дати, нарешті, старт вирішенню екологічних проблем Калущини. І — відновити “соляну” історію міста. Але для цього має бути зацікавлення держави, інвестора і міста. У рівних пропорціях.

ВІКНА ¹⁸