Учора, 21 травня, у Дворику львівської Копальні кави відбувся мегаконцерт-презентація поетичної збірки «Ю» Іздрика за участі гурту DRUMТИАТР. Неймовірні тексти, психоделічні мелодії, пульсуючі ритми злилися з харизмою поетів-музикантів в одне ціле і забезпечили неперевершений літературно-музичний вечір. І це при тому, що за кілька годин до початку концерту сталося непередбачуване: машина, у якій їхав Юрко Іздрик з Калуша до Львова, потрапила у жахливу ДТП, повідомили у видавництві «Старого Лева». Юркота Ростислав Шпук, який був за кермом авто, дивом обійшлися лише гулями,порізами і синцями. Машина - розбита повністю, ремонту не підлягає… Пережившинеабиякий стрес, Іздрик дійшов таки на презентацію і видав зі сцени такий шквалемоцій, настроєвості і драйву, що, якби не рана на голові поета, то ніхто б іне подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі серйозної аварії.

Героємцього поставарійного концерту був не лише сам Іздрик, а й збірка «Ю» («Видавництво Старого Лева»). Її інтимна ічуттєва поезія трансформувалася у музичні композиції, які мають усі шанси статиDRUMТИАТРівськими хітами. «Старих» хітів Іздрик&Семенчук&Гмиря на концерті також не бракувало.Звучала і «Щабля», і «Че Гевара», передавали привіт і Лєні… Почули меломани іпісні на поезію після«Ю»рівського періоду. «DRUMТИАТР – єдина група в світі,яка повністю відмовилась від репетицій, - розповідаєІздрик. -  Кожен наш виступ  - це унікальна шоу-програма , перформанс,який ніколи не повторюється.  Звісно, це- не стопроцентна імпровізація, маємо напрацьовану інструментальну базу, наякій базується кожен виступ. А ще певну програму, про яку домовляється за 5 хвдо початку виступу».

«Допояви віршів, що увійшли до «Ю», поезію як таку не писав, - зізнається Іздрик. - Це доволінестереотипний шлях письменницької еволюції. Бо, зазвичай, автори починають самез віршів. Потім іде мала проза, тоді крупна, за ними - есеїстка чиколумністика. Випадків, щоб люди починали з прози, а на старість писали вірші, як-отзробив я, не знаю. Хіба Набокова, але цей приклад мене не надихає. Та не писатизараз вірші не можу. Це виглядає як шалено цікава гра. У мозку раптом починаєпульсувати якась мелодія чи ритм, а далі висипаються пазли, з яких треба лишескласти картинку. Кожне слово – це пазл. Картина – вірш. Це дуже концентрованезаняття - писати цю поезію. Ти не  маєшдумки, не маєш нічого, але маєш сконструювати з пазлів, які на тебе сиплятьсязгори, картинку. Збрешеш і поставиш інакше слово – буде помітно. Публікаціявіршів в ЖЖ та у  facebook задовольняламої авторські амбіції. Паперове видання – ініціатива видавництва. Пропозиція від «Видавництва Старого Лева»була п'ятою чи шостою, але такою, що відмовитися від неї я не зміг:повноколірне авторське видання, дизайн та ілюстрації до якого я зробив сам». 

http://www.galinfo.com.ua/news/133923.html