Минув рік з дня загибелі Героя України, 45-річного калушанина Ігоря Чошка. Військовий став одним із перших загиблих в Калуській громаді з часу повномасштабного воєнного вторгнення росії. 7 березня під час виконання бойового завдання він героїчно загинув поблизу села Слобода-Кухарська Житомирської області.

Військова справа завжди була до душі Ігореві Чошку. Але насправді він був багатогранною особистістю, захоплювався малюванням, історією, столярством. А ще був хорошим сім'янином, люблячим батьком та вірним побратимом.

Дружина Ігоря Чошка — Тетяна поділилася з «Вікнами» спогадами про свого чоловіка.

Їхня історія знайомства розпочалася ще в далекому 1998 році. Тоді Тетяна разом з товаришками пішла бігати біля спортшколи, що на Загір'ї. До юної дівчини впевнено  підійшов 21-річний Ігор, який теж неподалік займався спортом. Тетяна розповідає, що юнак їй одразу сподобався, проте закохувалася в нього поступово. Згодом почалися знаки уваги, романтичні зустрічі, які переросли в справжнє кохання. Ігор кожного разу дарував квіти, пригадує Тетяна. Врешті, пара одружилася. Виховали чудових троє синів: Віталія, Володимира та Назара.

Дружина пригадує, що чоловік завжди мріяв бути військовим. А ще був дуже сміливий, вмів боротися з труднощами. На службі в армії Ігор Чошко на одному із навчальних занять отримав травму хребта, впавши з висоти. Тоді міг отримати групу інвалідності, проте відмовився

Окрім військової справи, калушанин цікався історією, географією. Був дуже начитаним і комунікабельним. Його захопленням було образотворче мистецтво. Малював все, що бачив: природу, краєвиди, тварин. В дитячих малюнках чоловік часто зображав лицарів в обладунках, військових. Ще одним хобі було столярство, якого навчився сам.  Для кухні виготовив дерев'яну поличку, стіл, які і донині нагадують про господаря дому.

Коли розпочалася Революція Гідності, не зміг спокійно сидіти вдома. До Києва їздив тричі. Під час буремних подій отримав поранення. Далі була військова служба на Сході України. Дружина розповідає, що чоловік її морально готував до того, що буде брати участь у війні. Тому, коли пішов до військкомату, навіть не плакала, розуміла, що Ігор прийняв серйозне рішення. У 2016 році на навчаннях на БМП втратив два пальці. Згодом повернувся додому. Під час свят Ігор Чошко ніколи не танцював.

«На день народженнях, в кафе, не танцював ніколи. Навіть на повільний танець не запрошував. Казав: «Як я буду танцювати, коли мої побратими гинуть», — розповідає дружина.

За службу на Сході військовий був нагороджений відзнаками за сміливість, мужність, патріотизм. Про те, що буде повномасштабне вторгнення росії, Ігор Чошко відчував, проте дружині виявилися неправдою. За кілька днів до війни чоловік сказав дуже сумні, але правдиві слова, які стали пророчими:

«Я би ще віддав життя, щоб дітей не забрали», — і заплакав.

З початку повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року Ігор Чошко зголосився добровольцем на російсько-українську війну (позивний «Цербер». 6 березня подзвонив востаннє.

«Ми десь дві з половиною хвилини говорили. Сказав, що тут має бути заворушення. «Я, можливо, декілька днів не буду виходити на зв'язок. Передай всім, що я всіх люблю», — пригадує Тетяна.

Тетяна Чошко пригадує, що з початком війни снилися недобрі сни. Одного дня жінка вирішила позагортати листя біля дому. Тоді побачила, як троє військових йдуть до її будинку. Вона все зрозуміла одразу, без слів. 7 березня стало відомо, що під час виконання бойового завдання героїчно загинув поблизу села Слобода-Кухарська.

Звістку про смерть важко всі перенесли. До останнього не хотілося вірити. Тетяна Чошко декілька місяців була у стані глибокої депресії, адже втратила опору і сенс життя.

Калушанка каже, що це була засідка ворогів. Одні кажуть, що в той день загинуло 300 людей, хтось каже, що більше. Очевидці кажуть, що постріли були гучні й «летіло» з усіх боків. Розвідка не повернулася. З калушан в живих залишився Роман Козій.

«Напевно, Бог дає залишає когось, щоб розказав правду», — додала Тетяна Чошко.

Указом Президента України Володимира Зеленського «Про відзначення державними нагородами України» Ігор Чошко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ірина БОРАЧОК, журналістка

Олеандр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер

ВІКНА ³