У місцевих ЗМІ – газетах «Калуш ПРО» від 3 липня, «Вікна» від 10 липня (на сайті – ще раніше), а також по радіомовленню – подавалася певна інформація щодо розкопаних протягом останніх тижнів археологічних знахідок у Калуші по вулиці Грушевського. Перш за все, звучала критика в бік будівельників, які, поневолі, й причетні до цього відкриття.

Хочу наголосити, що насправді робітники і їхнє керівництво не перешкоджали в попередньому огляді цієї ділянки. Коли дана площа обстежувалася «місцевими краєзнавцями» (автором публікації й Іваном Тимівим) периметр фундаменту будівлі уже був змонтований. Якщо писати чи заявляти, що «Історичну знахідку на Грушевського у Калуші залили бетоном», то необхідно все ж подавати й відповідні коментарі. Ситуація виглядає дещо інакше. Будівельні роботи, проведені з вибирання ґрунту під котлован багатоповерхівки, якраз і дозволили розкрити вертикальні та горизонтальні зрізи культурних шарів. А щодо бетону, то ним залито лише частину площі, яку легко можна збільшувати за рахунок бокових розробок ділянки і шурфування. У середині самої будівлі площа не забетонована.

Потрібний був час для того, щоб згідно з чинним законодавством України за активної підтримки калуської міської влади звернутися у відповідні інстанції, створити робочу групу і провести консультації з фахівцями. Будівельники з 4 липня роботи повністю припинили. 13 липня на місце «розкопки» прибула комісія на чолі з директором дочірного підприємства «Археологічна спадщина Прикарпаття» Інституту археології Національної академії наук України Василем Романцем. До неї входили відомий український археолог Ігор Кочкін, директор музейно-виставкового центру м. Калуш Уляна Паньо і автор публікації.

Говорити про наукову систематизацію знахідок й остаточну історичну періодизацію ще зарано. Залягання культурних шарів простежується значно нижче, тобто до «материка» (званого в народі «твердою землею» ще треба докопатися. Будівельниками розкопано культурні шари, які датуються періодом пізнього Середньовіччя. Це становить неабиякий науковий інтерес. Можливо в результаті подальших розкопок, які тут планується проводити, вдасться пролити світло й на часи Галицько-Волинського королівства. Згідно з деякими історичними версіями, Калуш – ровесник Галича. Якраз у цьому питанні остаточно розставили б крапки артефакти... У Калуському районі в сучасних його межах археологи Б. Томенчук, Б. Василенко, І. Свєшніков у населених пунктах Негівці, Томашівці, Войнилів, Цвітова, Голинь, Сівка Войнилівська, а також в урочищі Залісся й передмісті Підгірки виявили пам’ятки матеріальної культури з праісторичних епох. Не виникає сумніву, що територія Калуша і його околиць була заселена в прадавні часи. Потрібні речові докази, які, можливо, і вдасться віднайти на вулиці Грушевського.

Окремої уваги заслуговують знайдені «різноманітні кістки». Предмети, розкопані в культурних шарах, дозволяють стверджувати, що ми маємо справу в основному з предметами побуту – залишками кераміки різного призначення, слідами пожеж. Саме серед уламків кераміки зустрічаються окремі невеликі фрагменти «рубаних ребер» 5-10 сантиметрівзавдовжки, кістки птиці, кінцівки свиней. Тому є підстави стверджувати, що як у даний час околиці міст засипаються сміттям, так і тоді різноманітні побутові відходи викидали за вали міста.

Оборонний вал проходив поряд і ще чекає на своїх дослідників. Стара оборонна споруда з дерев’яних тесаних балок і щільно вкладеного горизонтальними рядами річкового каміння, на якій збудовані житлові будинки за часів Австрії, Польщі, СРСР по вулиці Грушевського, частково виринула у всій своїй колишній величі.

Наразі готується договір між Калуською міською радою і ДП «Археологічна спадщина Прикарпаття» про початок археологічної експедиції в Калуші.

Олег МАЛЯРЧУК, доцент

Івано-Франківського національного

технічного університету нафти і газу

Дзвони підгір'я ¹