У травні цього року «ДП» писали про феєричне затримання в Калуші військовослужбовця-контрактника з повним багажником зброї. Спецоперація проходила біля нічного клубу «Радіус» на Богдана Хмельницького. Тоді працівники калуської міліції спільно з військовими затримали 25-річного командира взводу підрозділу Нацгвардії, що дислокується в нашому місті. Під час «контрольної закупки». З багажника його автомобіля дістали 11 гранатометів та 23 ручні гранати.

Як більшість гучних справ, ця пригода незабаром зійшла зі шпальт міських газет. А крапка в ній – судовий вирок – була настільки непомітною, що калушани, мабуть, і не звернули увагу. Саме тому «ДП» вирішили ще раз звернутися до тих подій та дослідити матеріали відкритого судового засідання, що відбулося 4 вересня в Калуському міськрайонному суді під головуванням судді Олександри Кардаш.

Нагадаємо, що наш «герой» – уродженець Коломиї. В званні старшого лейтенанта Михайло Костюк служив командиром взводу у військовій частині Внутрішніх військ МВС, яка 1 серпня 2014 року була реорганізована в підрозділ Національної гвардії. Тобто, він не лише військовий, але й правоохоронець.

А ще підсудний чотири рази перебував в зоні АТО в Донецькій та Луганській областях. Виконував обов’язки начальника пункту боєпостачання свого підрозділу. Відповідав за облік, зберігання, видачу зброї і боєприпасів.

Ось тоді в нього, якщо вірити матеріалам суду, й виник злочинний умисел щодо незаконного присвоєння та продажу боєприпасів. А придбав він їх в зоні АТО «за не встановлених слідством обставин». Цікаво, чи не так? Обвинувачений укладає угоду з військовою прокуратурою про «визнання винуватості», але обставини придбання нацгвардійцем зброї слідство з’ясувати не може. Але до угоди ми ще повернемося.

Інформації про те, що підсудний намагався продавати боєприпаси, в тексті звинувачувального вироку не знайдено. Точніше, начебто спробував один раз, але одразу «попався» на «контрольну закупку», влаштовану працівниками з правоохоронних органів. Зате мало не сторінку в документі займає перелік реактивних протитанкових гранат, ручних гранат, набоїв та інших смертоносних іграшок, які нацгвардієць зберігав в Калуші в орендованій квартирі на вулиці Коновальця. А під час досудового розслідування він уклав угоду з прокурором Романишином І. Р. про те, що визнає свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 263 Кримінального кодексу України. Мова йде про незаконне носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв.

Але найцікавіше в цій історії не те, чому слідство не дуже цікавилося шляхами незаконного обігу зброї та боєприпасів, які потрапили з зони бойових дій до нашого міста. Завершення цієї справи було таким же феєричним, як і її початок. Адже Калуський міськрайонний суд звільнив нашого «колекціонера» бойових цяцьок від відбування покарання (а «вліпили» за ст. 263 ч.1 КК України йому 4 роки та 6 місяців позбавлення волі) та встановив іспитовий термін – 3 роки. Приймаючи таке рішення, суддя посилалася на угоду про визнання винуватості, активне сприяння слідству та… виключно позитивні характеристики підсудного за місцем проживання і місцем військової служби.

Для порівняння, 1 травня 2015 року в Калуському міськрайонному суді розглядали іншу справу щодо незаконного поводження зі зброєю. На засіданні головувала також суддя Олександра Кардаш. Судили калушанина, у якого правоохоронці вилучили «гладкоствольний самозарядний пістолет, виготовленим шляхом переробки стартово-сигнального пістолету «STALKER - 918-S» промислового виробництва (Туреччина), який був призначений для стрільби шумовими (холостими) патронами». Дії обвинуваченого теж кваліфікували за ст. 263 ч.1 КК України та засудили його до трьох років позбавлення волі.

Що ж це був за фарс, який розпочався з показової спецоперації, не менш показового брифінгу в обласному управлінні МВС, а завершився звільненням торгівця зброєю з-під варти? На жаль, ми, пересічні калушани, ніколи не дізнаємося про це. Очевидно, що справа тут «нечиста», бо укладати угоду з людиною, в багажнику якої лежало 11 гранатометів, про «визнання винуватості» прокурору не потрібно! Чи все було не так, як розповідав журналістам 9 травня начальник УМВС в Івано-Франківській області полковник міліції Віктор Шкутов? Чи то угодою в Михайла Костюка прокуратура купила мовчання про інші обставини справи? А може «дивний вирок» – то справа національної безпеки й нічого нам носа пхати? Залишається лише висувати припущення.

Одне ясно, як Божий день, в Калуш можна привезти багато зброї і навіть уникнути за це покарання. І це мене лякає! А ще війна та бандитизм, які десь далеко на Сході України стосуються невідомих нам людей, можуть почати стосуватися кожного з нас, тут, у Калуші.

Маріанна ПОВАЖНЯК 

Дзвони підгір'я ¹