Депутати не підтримали запит щодо розірвання договору купівлі-продажу кінотеатру «Відродження». Схоже, міська влада безнадійно втратила ініціативу і тепер може лише звертатися, просити і надіятися, що власник побудує тут якщо не кінотеатр, то хоча б житловий будинок з розважальним центром чи комерційними приміщеннями.

Усередині лютого в Центрі громадських ініціатив «Вільний простір» відбулося публічне обговорення майбутнього кінотеатру «Відродження». Тоді на обговорення несподівано прийшов власник кінотеатру – В’ячеслав Кредісов. Він доводив, що відновлювати кінотеатр не вигідно і розповів, що розглядає варіант, щоб на місці колишнього кінотеатру «Відродження» збудувати житловий будинок з розважальним центром. «Буду просити, щоб поміняли цільове призначення», — повідомив власник будівлі колишнього кінотеатру громадським активістам. Він пообіцяв через три місяці презентувати у Калуші попередній проект відновлення будівлі кінотеатру «Відродження».

Нагадаємо, що В'ячеслав Кредісов з партнерами купив кінотеатр «Відродження» у 2010 році. А вже з 2011 року, згідно з умовами договору купівлі-продажу, новий власник зобов’язувався завершити реконструкцію і розпочати демонстрацію фільмів. Тож, коли власник не виконав умов договору, міська влада могла би у десятиденний термін повернути об’єкт. Але за вісім років так і не скористалася цією можливістю. Натомість, Калуш уже вісім років чекає, що ТзОВ “Відродження-2011” нарешті розпочне ремонт кінотеатру.

24 травня на пленарному засіданні сесії Калуської міської ради депутат Ольга Єланіна озвучила свій депутатський запит щодо будівлі кінотеатру:

«Прошу підготувати проект рішення про розірвання договору купівлі-продажу кінотеатру «Відродження».

Депутат нагадала, що під час обговорення питання в лютому власник кінотеатру обіцяв, що за три місяці переговорить з депутатами та міським головою і буде ініціювати змін цільового призначення придбаної споруди. Депутат так пояснила ініціативу:

«Ми нічого не бачили. Людина пообіцяла і все одно нічого немає. Якщо людина ігнорує, не відповідає за свої слова і дії, то поясніть, як можна так відноситися? Треба відповідати за свої слова. 20 липня 2010 року укладено договір купівлі-продажу. Істотними умовами договору є права і обов’язки сторін. Покупець зобов’язаний зберегти цільове призначення об’єкта. Продавець має право ініціювати розірвання договору, а сторони несуть матеріальну відповідальність за неналежне виконя умов договору. Калуська міська рада мала ще у 2011 ініціювати розірвання договору».

Депутати по-різному оцінили пропозицію свого колеги. Зокрема, Ігор Хемич, який сам є підприємцем, став на захист інвесторів. Причому, вважає він, кінотеатр на місці «Відродження» місту взагалі не потрібен і навіть шкідливий:

«Згоджуюся, що стояти так далі не може. Є позитив, що доробили басейн третьої школи (свого часу басейн орендувало підприємство, власником якого є Ігор Хемич, однак реконструкцію не завершило, а згодом басейн передали в довготривалу оренду новому інвестору — ТОВ «Акваторія-Калуш», серед засновників якого В’ячеслав Кредісов — власник кінотеатру. — Авт.). Прекрасно, люди задоволені і прибутки є. Басейн — окраса міста. Пропоную, якщо Кредісов не йде на компроміс, перенести питання на наступну сесію. Хай прийде на сесію і покаже своє бачення. Кінотеатру не потрібно, це буде конкурент нашому комунальному закладу. Часи міняються. Можливо, він запропонує щось, що прикрасить місто. Я б хотів, щоб міська рада йшла назустріч підприємцям… Бо це буде вічний конфлікт і вічна руїна. Треба шукати вихід і покликати його. Якщо зігнорує, то таке буде і ставлення міської ради. Якщо знайдемо компроміс, то раз і назавжди закриємо тему».

Міський голова Ігор Матвійчук теж вважає, що міська рада має спочатку звернутися до власника кінотеатру, щоб він виконав взяті на себе зобов’язання. Інший шлях — розірвання договору купівлі-продажу — є складним. Якщо власник кінотеатру не захоче повернути куплене майно добровільно, то у такому разі місто очікує тривалий процес, який може дійти аж до Верховного суду.

У підсумку запит Ольги Єланіної не набрав необхідної кількості голосів і не був підтриманий депутатським корпусом міської ради. Водночас, міський голова дав доручення запросити на засідання міської ради власників кінотеатру. Втім, депутати припускають, виклик на сесії власник може спокійно проігнорувати. І жодного дієвого способу змусити його взятися за реконструкцію чи, принаймні, навести порядок на прилеглій території депутати не мають. Оскарження договору купівлі-продажу — крайній захід. І шанси перемогти у суді є дуже примарними. Дійсно, на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі — за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов’язань, передбачених договором. Але суд може відмовити в позові у зв'язку з тим, що сплинув термін позовної давності — за відсутності поважних причин її пропущення. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане, — каже законодавство. Термін позовної давності становить три роки. І цей термін давно сплив — ще у 2014 році.

Схоже, міська влада безнадійно втратила ініціативу і тепер може лише звертатися, просити і надіятися, що власник побудує тут якщо не кінотеатр, то хоча б житловий будинок з розважальним центром чи комерційними приміщеннями. Або погодиться повернути будівлю разом із землею місту, але на своїх умовах. Альтернатива – руїна в центрі міста на невизначений термін. 

Богдана ТИМЧИШИН, журналіст

ВІКНА ¹