Із Лідією Іваницькою, завідувачем музею-оселі ро­дини Франка в Підгірках, ми зустрілися па відкритті виставки. Вона сяяла на обличчі.

І цьому були причини. Адже новообраний Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук) - із її рідні. Його батько - Юрко Шевчук-троюрідний брат Лідії Іваницької.

Звичайно, це заінтригувало. Організовуємо інтерв'ю.

-Лідіє Романівно, розкажіть про Вашу родину...

-   Вона дуже велика: Шевчуки, Кравчуки, Полатайки, Кушніри. А йде рід від одного кореня - від нашого прад­іда Федора (Теодора) Полатайка. Це він мені прадід, а для Юрка Шевчука - прапрадід. Пам'ятаю Юрка ще малень­ким (від мене він на шість років молодший), коли при­їжджав до нас гостювати після того, як ми переселилися до Калуша.

-   Юрко мас братів, сестер?

-   Має три сестри - Марусю, Мартусю, Ольгу. Мартуся живе в Кіровограді. Недавно була на Прикарпатті. Дуже зраділа, що племінник має такий високий чин. Просила його навіть у Кіровоград відправити Службу Божу, але ще перед інтронізацією.

-    Оскільки Ви почали з роду Полатайків, то де бере він початок?

-    У Надвірні. Недавно я знайшла знімок прадіда: стоїть високий такий, статечний... Вони переїхали жити до Ос­молоди. Було багато дітей. Прадід займався столяркою. Пригадую його 1945-1946 років. З бородою. У 83 роки захворів і помер. Похований у Перегінську. Діти пороз'­їжджалися по світу. Але більшість із них жила в Пере­гінську, Осмолоді. Пізніше - в Брошневі.

-   Ось про Брошнів і продовжіть. Коли поселилися сюди Шевчуки, батьки Юрка?

-   Після війни. Коли Юрко був ще маленьким, то до нашої хати повернувся зі заслання священик Лев Глинка. У нас підпільно відправлялися служби, на які сходила­ся вся родина. Газета "Експрес" написала, що це роби­лося в хаті Юрка. Ні, це не правильно, молилися всі в хаті мого дідуся Йосипа, вуйка Юрка.

-   А ким працював Юрко Шевчук?

-   Інженером на залізниці, в Стрию. Але коли жив ще в Брошневі (повна назва - Брошнів-Осада. - П.Ш.), часто приїжджав до нас, я вже говорила. Такий рухливий був хлопчак... Дуже гумор любив, як і його син, нині блаженнійший Святослав. Пам'ятаю, як ми по-дитячому жартували з Юрком. Завжди співали йому пісню: "Паде дощ, паде дощ на Юркову хату, а ти, Юрку, скуби курку та й пошивай хату". Як нині пам'ятаю... А він нам у відповідь: "Куля-баба, куля-дід посварились за обід: то за межу, то за миску - баба діда трррісь по писку!.."

-   В останні роки підтримували з ним зв'язки?

-    Він одружився, осів у Стрию. А зустрічалися на похоронах - родина ж велика. Не так давно померла тета Надя... А того року я була в Стрию у тети Люби, наймо­лодшої сестри його мами. Хотіла дізнатися, чи це прав­да, чи ні, що її чоловік народився у Калуші... Бо коли ще жив, то мені цікаве розказав. Як шукав метрику в район­ному загсі. І знайшов. Знаєте, хто був його хресним? Не повірите - Грушевський!

Ото тоді в Стрию ми й зустрілися з Юрком. Юрко далі доволі веселим був. Дуже зрадів моєму приїзду..,

-    А після того, як Святослав, його син, став у центрі уваги па наших (і не тільки наших) теренах, мали і Юрком розмову?

-      Так! Пригадую, в четвер розгортаю газети... Боже! Та то ж наш родич Святослав Шевчук!.. Мені стало дуже Приємно, Телефоную священикам знайомим, сестрі Орисі.,. Звичайно ж, дзвоню Юркові. Він сказав мені (бо то ще був четвер, ще не було відомо результатів виборів): "Молися, Лідо!.."

А в суботу передають по телебаченню, що блажен­нійший Святослав приїжджає до родини в Стрий. Хотіла поговори іи з Святославом, але Юрко сказав, що він на похороні сірийського єпископа.

"Як ви? " запитую.

"Молимося," - чую у відповідь.

Я їх щиро привітала з великою подією у їх житті...

Розмову вів Петро Шевчук.

"Калуський нафтохімік"

Фого з архіву . Л. Іваницької.

У центрі прадід Теодор і прабабця Марія 19І2 р.)