А далі 16.10.1672 року війська коронного гетьмана Яна Собєського (королем Польщі він став в травні 1674 року. — Авт.), у складі яких були і калушани, на підступах до калуського замку розбили великий загін татар під орудою Селім Гірея. Було визволено з полону велику кількість українців та поляків. Серед них — понад 1000 дітей. Це були другі відвідини Яном Собєським Калуша.

Тоді Собєські вирішив побудувати в Калуші сирітський будинок. Для контролю будівництва 06.12.1672 року Ян прибув зі Станіслава до Калуша втретє. Сиротинець було успішно збудовано. Зараз на його місці стоїть школа №1, триповерхова будівля з червоної, австрійської цегли (хоча деякі калушани вважають, що на історичному місці сиротинця знаходиться калуська спецшкола для глухих дітей. — Авт.). Вважається, що будинок нинішньої школи №1 є архітектурною пам’яткою початку 19-го сторіччя, коли Калуш вже перебував у складі Австро-угорської імперії (від 1772 року. — Авт.).

Ян Собєський у парадній одежі. Портрет зберігається у Дрезденській галереї

До будівництва нових споруд калуських шкіл №3, а далі №2 в цій будівлі перебували зазначені середні школи. Принаймні, я до 1976 року навчався в СШ № 2 саме там. Можливо, сидів за партою в тому класі, де до Другої світової війни навчався Богдан Бандера, один з братів Степана Бандери. Де відповідна табличка біля дверей школи? Чи Богдан Бандера підступно вбитий агентами НКВС на Миколаївщині, її не заслужив?

Попри ліричний відступ, повертаємось до відвідин королевою Польщі Марисенькою маленького, провінційного Калуша саме 01.08.1686 року для фактичного судового захисту місцевої єврейської громади. Королева зупинялась в Калуській фортеці. Де знаходилась фортеця, її розміри та історія достатньо описані в історичній літературі. Тому спинюсь лише на двох додаткових версіях калуських “гастролей” Марисі, не зазначених в попередньому блозі.

Отже у мене є дві колейні версії: 1) гроші, борг перед євреями; 2) необхідність лікування короля від сифілісу.

Загальновідомо, що Марисенька тричі відвідувала Францію в статусі заміжньої мадам. Уперше, в 1663 році, як дружина Яна Замойського. На той момент вона вже п’ять років хворіла на сифіліс, отриманий в якості шлюбного дарунку від Собєпана. Того разу вона не вилікувалась.

Втретє, знову на лікування, Марі виїхала до батьківщини наприкінці 1668 року. Кожного разу Марисенька лікувалась і… намагалась особисто зустрітись з королем Франції Людовіком ІV, щоб перепросити за те, що в 1663 році “не дала йому спокою”. Але агентура короля завчасно повідомила, що Марі лікується від “французької хвороби”. Людовік не бажав ризикувати.

Всі знають, що 11.11.1673 року коронний гетьман Ян Собєський переміг турків у битві під Хотином. А незабаром чомусь у Львові помер король Польщі Ян ІІ Казімеж Ваза. Його дружиною була хресна мати Марисеньки, яка померла 10.06.1667 року. Але не всі пам’ятають, що після чергового повернення з Франції Марисенька передала чоловікові щонайменше 30 тисяч золотих, що дозволило Яну Собєському винайняти додаткових вояків для Хотинської перемоги та відкрити йому дорогу до королівського трону. Звідки у Марисеньки з’явились значні кошти? Адже вона виходила заміж за Собєського фактично без жодного посагу.

Польські історики вважають, що гроші — хабар, отриманий майбутньою польською королевою від французького королівства за майбутню профранцузьку політику Польщі. Але чому король Франції був переконаним, що Марисенька колись стане королевою Польщі? Я вважаю інакше.

В цей період у Франції починається “тихе” переслідування євреїв. Місцеві фінансові лідери “моїсеєвої громади” зустрічались з впливовою особою — Марі, й отримали гарантії абсолютної лояльності у випадку масового переселення іудеїв до Польщі. Що, власне, і сталось. Наприкінці правління Яна ІІІ Собєського третину населення Варшави, Кракова та інших міст Польщі, в тому загалі і Калуша, складали євреї. Натомість, у Франції вже в 1685 році з’явився “Чорний кодекс” короля Людовіка. Євреїв почали грабувати, а подекуди — спалювати живцем (задовго до гітлерівських концтаборів. — Авт.).

Ян Собєський, чи не єдиний поляк у світі, впродовж двох років зберігав вірність власній дружині. Поки його жінка лікувалась у Франції та шукала гроші для майбутніх успішних військових кампаній, котрі почались в 1671 році. Скайпу тоді не було, як і сексу по телефону. Молодий, фізично здоровий чоловік 38-41 років, тримав вірність, бо заприсягнув (у Яна слово мужчини було СЛОВОМ).

Іван III Собеський у лавровому вінку (художник — Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій)

В обмін на обіцянку надання євреям рівних прав з іншими мешканцями Польщі, Марисенька отримала кошти. Іудеї ризикували, але виграли. Тому наприкінці липня — початку серпня 1686 року королева Польщі Марисенька і прибула до Калуша, щоб захищати єврейську громаду. В подальшому вона виконувала роль головного лобіста євреїв під час конфліктів у головних містах Польщі.

Наступне обгрунтування візиту королеви Марисеньки до Калуша пов’язане з її лікуванням від сифілісу. Її заразив французькою хворобою перший чоловік. А вже вона передала цю заразу чотирьом власним дітям від Яна Замойського, коханому Яну Собєському та їхнім спільним 13-м дітям, з яких до повноліття дожили лише четверо. В другій половині 17-го сторіччя медицині були відомі лише дві венеричні хвороби. Обидві лікували ртуттю. Вилікувані — виживали. Але страждали від випадіння волосся, головних болів, цирозу печінки.

В 1684 році Марисенька вчергове завагітніла і наступного року народила сина. Малого встигли назвати Яном, на честь батька. Наступного року улюблений синок помер. Більше Марисенька не вагітніла.

Королівські лікарі у Варшаві пояснили, що “французьку хворобу” малий отримав не від матері, а від батька. Вони і порадили для терапії Яна Собєського використати йодові розчини і хімічні сполуки на основі миш’яку, бензолу, вісмуту та соляної кислоти. Для виготовлення готових ліків були потрібні певні складові, що добувались в копальнях Калуша та навколишніх сіл. Ніхто з галичан не здогадувався, що королівська родина хворіє на сифіліс. Марисині знання хімії, як і латини, дорівнювали нулеві. Тому їй написали записку для калуських хіміків: які речовини та в якому обсязі треба подарувати королеві.

Після повернення з третього придунайського походу Яна Собєського почали лікувати. Але стан його здоров’я погіршувався. Солі важких металів робили власну справу. Від 1690 року Ян згасав.

«Львівський» пам’ятник королю, Ґданськ

Колись в Калуші була вулиця короля Яна Собєського. Нині це вулиця Івана Франка. На місці теперішнього пам’ятника Івану Франку стояв пам’ятник Яну Собєському, відкритий в 1882 році та знищений в 1919-му. Намагаюсь зрозуміти “калуську” логіку. Вулиці Яна ІІІ Собєського не повинно бути. Бо він упродовж 1648-1654 років воював проти Богдана Хмельницького. А вулиця Яна Мазепи повинна бути. Позаяк Іван Мазепа вірно служив королю Польщі в 1660-1668 роках.

ВІКНА ⁰