Калушанка Катерина Арсені опублікувала у соцмережі вірш, присвячений воїнам АТО. Вірш військова написала після загибелі від кулі снайпера 29-річного прикарпатця Івана Дубея.

Катерина Арсені пригадала у соцмережі загиблих останням часом в АТО з 10-ї гірсько-штурмової бригади:

"Ростислав ДОБРОшинський, Андрій ДОБРОвольський, Іван ДУБей…. Добрі, щирі, молоді, міцні, як дуби… Жити і жити…. Та там, десь далеко в небесах, було написано інакше. Вони були разом з нами, жили з нами, їли з нами. Ділилися останнім кусочком хліба. Вони були на війні. Але війна забрала їх життя. А ми залишилися тут. Разом з війною. Їх нема. А чому ?..... Чому нема серед нас кращих з кращих ? Чому вони пішли ?

Ми були одним колективом. Уявляєте ? Один колектив! І так швидко їх не стало. 20-30 років…. Чому не допомогли наші молитви ? Чому вони покинули нас ? Є відповіді, які ми ніколи не збагнемо ? Ми продовжуємо жити. Але не так, як колись. Ми уже зовсім інші. Їх обличчя , їх слова, їх рухи, їх жести назавжди закарбуються у нашій пам’яті. Вони пішли, щоб ми жили. Вони пішли – щоб ми пам’ятали. Пам’ятали їх відданість, мужність, відвагу. Їх обличчя . Їх імена. Вони там – а ми тут…. І не маємо права зрадити їх. Ніякого. Пам’ятайте усі імена загиблих Героїв України чорної сучасності. Моліться за невинно убієнних УСІХ синів свого народу. Згадуйте в молитвах Ростислава, Андрія, Івана…".

Був ясний день, світило сонце.

Мороз помалу відступав.

Від пострілу спинилось серце.

На небеса хлопчина відлітав…

І медиків руки умілі 40 хвилин качали, як могли.

Холодне тіло посиніло.

Та врятувати не змогли…

І небо плакало, і в горі мати.

Дружина молода вдова.

До яких пір вмиратимуть солдати,

Коли закінчиться війна ?

І як спинити цю байдужість ?

Хто відповість за згублені життя ?

Посмертні нагороди всім «За мужність» ?

А є хоча краплинка каяття ?

І чи хоч раз сльоза скотилась з серця,

У душу з холоду й пітьми,

Тоді, як завмирали два озерця.

Тоді, як в небо падали сини ?

І чи купюрами вас тішить

Кривава посмішка війни ?

А як майбутнє, Україна ?

Де ваші зараз є сини ?

Чужі летять, а вам - байдуже…

Не вам ж вмиватися слізьми.

Не ваші ж люди вас засудять.

Й не ваші падають сини…

ВІКНА ²