Серед загиблих того дня: командир групи розмінування з Об’єднаного навчально-тренувального центру Командування Сил підтримки підполковник Сергій Коваль та військовослужбовці окремої гірсько-штурмової бригади: старший сержант Максим Абрамович, солдат Сергій Барнич (з Калуша. — Ред.) та старший солдат Сергій Гайченко. Ще двох поранених саперів з об’єднаного навчального центру доправили до харківського військового госпіталю, інформує "АрміяInform".

— Те, що сталося 26 березня, інакше ніж цинічне вбивство назвати не можна! Щоб виманити українських саперів, окупанти кількома днями раніше дистанційно замінували територію перед позиціями протипіхотними мінами ПОМ-2. А Україна є підписантом Оттавської конвенції, якою заборонена ця зброя. І у 2011 році Україна під контролем міжнародних партнерів відзвітувала, що в нас немає на зберіганні цих мін, всі запаси знищені. Тож надходити на Донбас вони можуть лише з Росії. Більше нізвідки, — зазначив військовослужбовець Вячеслав Скоряк.

Того дня військовослужбовці з інженерно-саперних підрозділів вийшли на звичайне для них завдання — зняти міни чи розмінувати територію, яку напередодні ворог закидав забороненими протипіхотними мінами ПОМ-2. Їх бойовики закидають дистанційно з гранатомета.

— Група саперів, яка працювала в тилу, ніяк не могла здатися групою, яка проводить чи готує наступальні дії. Вони були інженери, розумієте. І сплутати їх з наступаючим якимось організмом, з підрозділом, який проводить якусь там «диверсійну роботу», неможливо. Вони працювали в тилу наших позицій, — розповів військовослужбовець Вячеслав Скоряк. — Міни, які шукали фахівці саперної справи, впали у тилу взводного опорного пункту. Далеко від переднього краю. Як тільки група розмінування наблизилась до ділянки, пролунали постріли. Українських вояків ворог просто навмисно виманив.

Це була ретельно спланована засідка. Вдень окупанти викинули дистанційно міни і вичікували на українських саперів, які мали прийти і знайти вибухонебезпечні сюрпризи. Коли з’явилась група розмінування — кілька груп ворожих снайперів відкрили вогонь на ураження. А далі запрацював кулемет і міномети, аби не дати побратимам евакуювати загиблих і поранених. Бій тривав півтори години.

— Під час ведення цієї розвідки по наших воїнах завдали вогневого ураження. Двоє загинули. Одного сапера врятував бронежилет, ще один — дістав важке поранення в руку. Група розмінування працювала позаду передової лінії українських оборонців. Це була вогнева засідка з використанням снайперів, кулеметів та мінометів проти наших військових, — каже військовослужбовець Владислав Рева. — Два хлопці, які йшли на допомогу своїм, теж полягли.

Далі ворог відкрив вогонь з автоматичних станкових гранатометів і мінометів, аби тільки українські вояки не змогли евакуювати загиблих хлопців.

— Вони просто взяли і вбили чотирьох саперів з водокачки, яка постачає воду як в окуповану Горлівку, так і на нашу сторону. Вони знали, що ми не вестимемо вогонь по цій споруді, — розповідає військовослужбовець Вячеслав Скоряк.

Окупаційні війська у цьому районі займають панівні висоти, і українські військові у них як на долоні. Українська сторона запросила режим тиші, аби винести побратимів. Однак окупанти нібито спочатку погодились, але одразу відкрили вогонь.

Українські воїни кажуть, що зухвалу атаку окупанти здійснили у властивій російським військовим манері. Всупереч усім нормам воєнного та гуманітарного права, стріляли з водонапірної вежі, яку й самі контролюють. Там, на об’єкті критичної інфраструктури, і влаштували засідку.

Наші захисники вирахували, звідки цілили ворожі снайпери, однак знищити їх не мали дозволу. Противник підступно цим скористався і безпечно зміг покинути зону.

«Едельвейси» відповіли вогнем у відповідь — вдарили по інших вогневих точках бойовиків, звідки вони вели стрільбу. Їхні втрати ще встановлюють. Утім, дістати ворожих снайперів з водокачки не вдалося. Правил війни Збройні Сили України все ж таки не порушили.

Дев’ять разів представники спільного центру з контролю та координації припинення вогню разом з міжнародними спостерігачами місії ОБСЄ робили запити на припинення вогню. Утім, усі перемовини з ворогом виявилися безуспішними.

Цей обстріл розпочався близько другої години дня, а забрати тіла загиблих захисники змогли лише 2 години потому. Увесь цей час окупанти не припиняли вогню в бік українських позицій.

— Тоді, коли евакуаційні групи намагалися забрати поранених, ворог почав обстріл ще й забороненими мінськими угодами мінометами калібру 82 мм, які мають бути відведені від лінії фронту». Поранених евакуювали під щільним вогнем противника. Димова завіса допомогла їх евакуювати у потрібний район, — розповідає військовослужбовець Владислав Рева.

Загиблі захисники різного віку — від 1974-го до 1994 року народження. Усі вони досвідчені воїни. Сапер роти, який загинув одним із перших, уже мав великий досвід розмінування ще з попередніх ротацій.

— Упродовж попередньої ротації на Донбас, коли російсько-окупаційні війська мало не влучили в будинок ракетами, то саме Сергій Барнич займався їхнім розмінуванням, — каже Вячеслав Скоряк.

Район села Шумів — один із найгарячіших на мапі ООС. За тиждень до цієї трагедії українські військові вже втратили там двох бійців від куль російських снайперів. Перемир’я тут точно майже не існувало, адже стріляли окупанти постійно. Просто у ворога змінився калібр і тактика. Українських бійців виманюють і розстрілюють досвідчені снайпери. Від їхніх рук на цій ділянці лінії зіткнення від початку березня загинули шість оборонців Торецька.

Контрснайперські дії нині заборонені на фронті згідно з останніми домовленостями про режим припинення вогню.

— Усі наші воїни на передовій налаштовані рішуче й адекватно давати відсіч окупантам. На позиціях завжди перебувають у засобах індивідуального захисту. Однак, передові позиції в районі Шумів — одна з найгарячіших ділянок на фронті на цьому напрямку. Тут, як кажуть військовослужбовці, або ж заборонені, або ж незаборонені калібри, яких зазвичай тут ворог не добирає. Починаючи від найменшого 5,45-мм, закінчуючи калібром 120 міліметрів. Наша бригада за цей місяць втратила шість бійців, — розповів командир одного з підрозділів Іван.

ВІКНА ⁴