Учора ввечері у Калуші горіло старе приміщення Ратуші. Ратуша збудована наприкінці ХІХ століття. До 1939 року — магістрат міста. З 1939 до 1940 року — райком партії. На початку 1970-х років це приміщення було передане для служб районного управління сільського господарства. В останні роки Ратуша була у зруйнованому стані і ніяк не охоронялася.

— Повідомлення про пожежу надійшло до нас 23 липня о 20.05. На місце пожежі прибуло 12 пожежників. Було задіяно автомобіль першої пожежної допомоги і автоцистерну. Проте, ці авто можуть перевозити щонайбільше тонну води. Цієї кількості вистачає буквально на кілька хвилин. Тож, ми відразу кинулися шукати пожежний гідрант. Найближчий був розташований на вул. Ковжуна — біля колишньої крамниці «Динамо». До того ж, люк до гідратна був несправним. Надалі до гідранта приєднали пожежні рукава. Увесь процес гасіння пожежі  тривав 36 хвилин. За попередніми підрахунками, щоб побороти вогонь, було використано 16 тонн води, — повідомив «Вікнам» заступник начальника ДПРЧ-6 Микола Костів. — Вогонь, фактично, знищив купол Ратуші. Швидше за все, він уже не підлягає відновленню. Адже купол тримався на дерев’яних балках. Знищено і елементи металевої бляхи, якою був покритий купол. За оцінками пожежників, причиною загорання може бути навмисний підпал чи необережне поводження із вогнем з боку невстановленої особи.

Як повідомив «Вікнам» прокурор Калуша Василь Федорович, справа перебуває у підслідності органів МВС. Факт занесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 194 Кримінального Кодексу України — умисне знищення або пошкодження майна. Триває з’ясування обставин.

2002 року у Калуші вже горіло приміщення, яке має історичне значення — концертний зал училища культури. Офіційною причиною займання визначили коротке замикання. Загалом, можливо, збитки від пожежі були б меншими, якщо б не планові відключення води. Як стверджували свідки, пожежна бригада, приїхавши на місце займання, навіть не мала змоги підключитися до колонки з водою, щоб загасити полум’я.

Концертна зала була зведена всередині ХІХ століття. До середини 30-х років минулого століття ця споруда належала польському військово-спортивному товариству “Сокіл”.

Нині за відновлення приміщення взялося ТОВ “Карпатнафтохім”.

ВІКНА ⁴